Провадження2/258/1199/13

258/2079/13-ц

У Х В А Л А

19 березня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька

в складі: головуючої - судді Кицюк В.С.,

при секретарі Закутнєві А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі м. Донецька - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

26.02.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він з лютого 1976 року по червень 2008 року працював на підприємстві вугільної промисловості на «Шахті ім. Є.Т. Абакумова» у небезпечних та шкідливих умовах під землею. 08.10.1983 року під час виконання трудових обов`язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму колінного суглобу правої ноги (удар нижньої третини м`яких тканин правого стегна), про що було складено акт №69 за формою Н-1. Висновком МСЕК від 12.11.2003 року позивачу вперше було встановлено 30% втрати професійної працездатності, 3 група інвалідності із подальшим переоглядом. Висновком МСЕК від 23.11.2005 року позивачу було встановлено 35% втрати професійної працездатності за вказаною травмою безстроково, надано 3 групу інвалідності та протипоказано тяжкий фізичний труд та тривале перебування на ногах. Позивач зазначає, що йому спричинена моральна шкода частковою втратою професійної працездатності, змінилися умови його життя, він вимушений періодично звертатися до медичних закладів, проходити відповідне лікування, він відчуває незручності пов`язані з наслідками травми. Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює в 15000 грн. та просить її стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька (далі – Фонд).

01.03.2013 року ухвалою суду справу призначено до попереднього судового засідання.

Під час попереднього судового засідання представником Фонду подана заява, в якій він просить направити позивача до МСЕК, де він проходив останнє освідчення, на обстеження для виявлення наявності чи відсутності у нього факту спричинення моральної шкоди внаслідок отриманої їм травми на виробництві 08.10.2983 року. При цьому, представник Фонду пояснив, що сам факт ушкодження здоров`я ОСОБА_3 під час виконання останнім своїх трудових обов`язків, який мав місце 08.10.1983 року, він не оспорює.

Представник позивача заперечувала проти даного клопотання, зазначила, що воно необґрунтоване та безпідставне, при цьому пояснила, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог долучив до позовної заяви докази на підтвердження того, що моральна шкода була позивачу заподіяна, зокрема, в матеріалах справи є акт про нещасний випадок на виробництві №69 за формою Н-1, висновки МСЕК, якими зафіксована часткова втрата професійної працездатності ОСОБА_3, внаслідок ушкодження його здоров`я – травми, заподіяної під час виконання ним своїх трудових обов`язків, що само по собі незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, свідчить про наявність моральних страждань, також долучені медичні довідки про те, що у зв`язку із ушкодженням свого здоров`я за вищезазначених обставин позивач змушений проходити раз на рік медичне та санаторно-курортне лікування, відтак ОСОБА_3 ні на яке освідчення на виявлення факту спричинення йому моральної шкоди не поїде. Відповідач, на її думку, зловживає своїми правами, і намагається «затянути» розгляд справи по суті та винесення законного і обґрунтованого рішення.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що клопотання представника Фонду не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України, якою, в свою чергу, передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. Між тим, частиною 2 ст. 212 ЦПК України передбачено, що жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

Так, як вбачається з поданої представником Фонду заяви і наданих ним пояснень, сам факт ушкодження здоров`я ОСОБА_3 під час виконання останнім своїх трудових обов`язків, який мав місце 08.10.1983 року, він не оспорює. Між тим, представник позивача заявляє, що позивач від такого освідчення відмовляється, оскільки на її думку, на підтвердження своїх позовних вимог подав достатньо доказів.

За таких обставин, в контексті норм діючого законодавства та рішень Конституційного Суду України від 27.01.2004р. та від 08.10.2008р. щодо відсутності передбачених законом підстав для призначення експертизи для встановлення факту моральної шкоди у цій категорії справ, а також враховуючи, що саме по собі медичне обстеження особи припускає наявність її згоди, а позивач від обстеження відмовляється, суд у задоволенні клопотання представника Фонду відмовляє.

На підставі викладеного, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про направлення ОСОБА_3 на обстеження для виявлення наявності чи відсутності у нього факту спричинення моральної шкоди внаслідок отримання ним 08.10.1983 року на виробництві травми до МСЕК, де він проходив останнє освідчення, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк