Справа № 2-1245/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

19 квітня 2011 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Журби С. О.

при секретарі Йосипенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про визнання договору недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним:

22 травня 2008 року між відповідачем та позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350151000. Цього ж дня між відповідачем та позивачем було укладено договір іпотеки № 86303. Під час укладення договору та додаткових угод до договору позивач був запевнений працівниками банку, що договір відповідає всім вимогам закону. Однак, пізніше виявилося, що договір за своїм змістом не відповідає законодавству України і порушує його права. Позивач вважає, що договір надання споживчого кредиту та додаткові угоди до договору є недійсними, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»та іншому національному законодавству.

В своєму позову позивач наводила декілька підстав для визнання договору недійсним. В той же час в судовому засіданні позивач підтримала обґрунтування необхідності визнання договору кредиту недійсним лише з тієї підстави, що кредит було видано в іноземній валюті (доларах США). При цьому відповідач не мав права цього робити, оскільки не отримував на це індивідуальну ліцензію Національного Банку України. Крім того, відповідач фактично здійснив розрахунок за придбаний позивачем товар з резидентом України в іноземній валюті, що заборонено законодавством.

Оскільки позивач підтримав в судовому засіданні лише вказану підставу для визнання договору недійсним, з огляду на встановлене цивільним процесуальним законодавством правило щодо заборони виходити за межі позовних вимог суд при вирішенні даної справи обмежився оцінкою лише зазначеної підстави.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, вважаючи посилання позивача такими, що не відповідають дійсності.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

22 травня 2008 року між відповідачем та позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350151000. Згідно вказаного договору банк надав, а позивач отримала кредит у розмірі 79600,00 доларів США.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

В ході розгляду справи позивачем не було надано доказів щодо невідповідності дій банку при видачі кредиту в доларах США вимогам законодавства України.

Так, позивач стверджував, що кредит в іноземній валюті резиденту України може бути виданий українським банком лише за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України. В той же час в ході розгляду справи встановлено, що 24 грудня 2001 року Національним Банком України відповідачу було видано банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». 24 грудня 2001 р. НБУ було видано відповідачу дозвіл на право здійснення ряду операцій, зокрема і щодо операцій з валютними цінностями.

Відповідно до положень 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії за умови отримання письмового дозволу НБУ. При цьому згідно п. 5.3. вказаного Положення письмовий дозвіл НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Отримання індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій за умови отримання генеральної ліцензії не потребується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо обов’язку банку отримання для видачі кредиту в іноземній валюті індивідуальних ліцензій за умови, що у нього є генеральна ліцензія.

Не знайшли свого підтвердження і посилання позивача щодо того, що при видачі кредиту банк здійснив розрахунок за придбаний позивачем товар з резидентом України в іноземній валюті, що заборонено законодавством. З наданих до суду документів, зокрема заяви на вибачу готівки від 22.05.2008 р., вбачається, що сума кредиту була отримана позивачем готівкою через касу банку, а тому банк не здійснював дій, на які посилається позивач.

З огляду а вказане суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає до задоволення як недоведений.

При прийнятті рішення судом також враховується той факт, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2010 р. з позивача та третьої особи по даній справі - ОСОБА_2 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитом, виданим договором про надання споживчого кредиту № 11350151000 від 22 травня 2008 року. За результатами оскарження вказаного рішення воно було залишене в силі. При розгляді справи про стягнення заборгованості за кредитом судами першої та апеляційної інстанції була дана оцінка оспорюваному кредитному договору як належному, про що прямо вказано в ухвалі апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2011 року. За таких умов факт належності договору було встановлено судом при розгляді спору між сторонами по даній справі з приводу заборгованості на підставі договору, що є предметом розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 - 215, 218, 224-226 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: