АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4586/12 Справа № 2-9459/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Чубуков О.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересни 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

судді - головуючого - Чубукова О.11.

суддів колегії - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі судового засідання Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 за довіреністю, на рішення Жовтневого районного суд) у м. Дніпропетровську від 16 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовський проспект»про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И Л А :

          Рішенням Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 16 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»загальний борг за кредитним договором від 28 травня 2010 року в сумі 24261848 грн. 90 коп.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 за довіреністю, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким Публічному акціонерному товариству «Перший Український міжнародний банк» в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення ухвалено з грубими порушеннями діючого законодавства, а також є таким, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_5, як сторони по договору.

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з’явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 за його довіреністю ОСОБА_4 задоволенню не підлягає наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем ПАТ «Перший український міжнародний банк»та відповідачем ТОВ «Азовський проспект» договору № 114/16.1-К/10 від 28 травня 2010 року про кредитування ця третя особа отримала у позивача кредит у розмірі 19580333 грн. 44 коп.

На забезпечення зазначеного кредитного договору з відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки, з умовами якого останній погодився.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Проте відповідач та третя особа свої зобов’язання за вказаними договорами належним чином не виконали і утворилася заборгованість по кредиту та процентам.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення віповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

Позивач, як кредитодавець, відповідно до умов договору, відправив на ім’я відповідача та третьої особи претензію про дострокове припинення своїх обов’язків через невиконання ними умов договору.

          Претензія відповідачем та третьою особою отримана.

На вимогу позивача погасити заборгованість в добровільному порядку відповідачі відповіли відмовою.

          Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Тобто, відповідачі ОСОБА_5 та ТОВ «Азовський проспект» повинні були довести, що їхніми діями не було порушено прав позивача. Однак таких доказів суду надано не було.

          Щодо валюти виконання зобов’язання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що коли грошові кошти надані були в гривнях,а це підтверджується умовами договору та відповідними квитанціями про сплату, то і вимагати сплати заборгованості позивач повинен в тій же національній валюті, тобто у гривні у відповідності до вимог ч.1 ст. 533 ЦК України.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що позивач всі, передбачені договором сторін, умови виконав в повному обсязі, а відповідач укладав договір, приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, мав можливість виконати повернути кредит позивачу, але без поважних на те причин цього не зробив.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

          З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 303,304,307,308 та 313 –315 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 за довіреністю, - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 16 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

          Суддя-головуючий:

Судді колегії: