Справа № 2- /09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2009 р. Залізничний районний суд м.Львова в складі:
головуючого – судді Ганича І.М.
при секретарі Мицько О.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в жовтні 2008 р. звернулася з позовом в суд про визнання ОСОБА_3 втратившим право користування квартирою № 206 по вул.С.Петлюри, 37 у м.Львові. Свої позовні вимоги вона мотивує тим, що в квітні 1989 р. відповідач був прописний у вказану квартиру в якості чоловіка її доньки ОСОБА_4, але після розірвання шлюбу між тими 03.08.1995 р. в судовому порядку, відповідач залишив спірне житло, забравши із такого свої речі, і з того часу в спірному житловому приміщенні не проживає. Не вселявся він у спірну квартиру і після рішення Залізничного районного суду м.Львова від 13.03.2003 р., яким було задоволено його позов про вселення, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.07.2003 р. було залишено без змін, в зв'язку з чим, на її думку, він втратив право користування такою на підставі ст.71 ЖК України.
В судовому засіданні представник позивачки і третя особа - ОСОБА_4 позов підтримала, посилаючись на мотиви такого і доповнила, що відповідач взагалі не вживав ніяких дій стосовно його вселення у спірне житло з липня 2003 р. по 2008 рік та що перешкод в користуванні таким йому ніхто в цей період не чинив, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час слухання і суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивачки і третьої особи, свідків і виступ адвоката, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Як видно із довідки ЛКП „Скнилівок” м.Львова /а.с. 6/, квартира АДРЕСА_1 складається із чотирьох жилих кімнат площею 44,1 м2, кухні – 7,2 м2 і комунальних вигод та що в такій прописані ОСОБА_2, її донька ОСОБА_4 із сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також відповідач ОСОБА_3 – з 1989 р., як колишній чоловік доньки позивачки.
Встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 23.07.1988 р. зареєстрували шлюб, який між ними 03.08.1995 р. було розірвано в судовому порядку.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 13.03.2003 р. в позові ОСОБА_2 про визнання відповідача втратившим право користування спірною квартирою було відмовлено з мотивів того, що йому чинилися перешкоди в користуванні такою, а задоволено позов ОСОБА_3 про вселення його в спірне житло із зобов'язанням ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не чинити відповідачу перешкод в користуванні таким. Зазначене рішення райсуду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.07.2003 р. /справа № 2-988/03/.
Між тим, предметом дослідження і оцінки названих судових інстанцій були житлові правовідносини, що існували між сторонами до ухвалення рішення Залізничного райсуду м.Львова, тобто до 13.03.2003 р.
Разом з тим судом встановлено, що, після вступу рішення райсуду від 13.03.2003 р. в законну силу 14.07.2003 р., ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій стосовно його вселення в спірну квартиру по 2008 р., в тому числі не звертався в суд із заявою, відповідно до вимог ст.368 ЦПК України, про видачу виконавчого листа на виконання цього рішення /а.с. 31/, та не звертався в правоохоронні органи з приводу чинення йому перешкод в користуванні спірною квартирою /а.с. 32/, не приймав участі в утриманні спірного житла і оплаті комунальних послуг за таке, а що він постійно проживає з батьком в трьохкімнатній квартирі по вул.Тургенєва, 76б /25 у м.Львові /а.с. 33/.
Наведене також стверджується поясненнями ОСОБА_4 і свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, актами ЛКП „Скнилівок” м.Львова /а.с. 7, 8, 10/ і довідкою Залізничного райсуду м.Львова /а.с. 31/.
Наявність рішення суду від 13.03.2003 р. про відмову в позові ОСОБА_2 про визнання відповідача втратившим право користування спірною квартирою, не означає, що відповідач не може бути позбавлений права користування такою, так як згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою для розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі й в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.
Оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 з 14.07.2003 р. по 2008 рік не вселявся в спірну квартиру, в користуванні якою йому в цей період ніхто не чинив перешкод, що об'єктивно стверджується вищезазначеними дослідженими в суді доказами, тобто не проживав в спірному житлі без поважних причин понад визначений ст.71 ЖК України шестимісячний термін, то відповідача слід визнати втратившим право користування таким.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 225, 226, 368 ЦПК України і ст.ст. 71, 72 ЖК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задоволити. Визнати ОСОБА_3 втратившим право користування квартирою № 206 по вул.С.Петлюри, 37 у м. Львові.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а відповідачами – в такий же строк з дня отримання копії такого. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Рішення не набрало законної сили.
Суддя: Ганич І.М.