Справа № 2-121/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Кононенко О.М.

при секретарі: Кудлач Ю.В.

за участю позивача \ прокурора: Цяцька О.В.

особа в інтересах якої відкрито провадження у справі: ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської Ради, треті особи: КП ДМБТІ, ОСОБА_2 про визнання рішень незаконними та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: КП ДМБТІ про визнання рішень незаконними та стягнення моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Управління комунальної власності ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_1, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу на допоміжні приміщення будинку № 4/6 по вул. Філософській у м.Дніпропетровську,усунути перешкоди в користуванні допоміжними приміщеннями вказаного будинку, а також стягнути з відповідача КВ ЖРЕП Красногвардійського районну на її користь моральну шкоду в сумі 1000 грн. В обґрунтуванні своїх вимог позивачка вказала на те, що вона разом з дітьми проживає в квартирі № 1 на цокольному поверсі п’ятиповерхового житлового будинку по вул. Філософській, 4/6 у м. Дніпропетровську. Власницею підвального приміщення даного будинку є ОСОБА_8. 12.12.2005 року в квартирі позивачки зламався кран холодної води, але вона та працівники КВ ЖРЕП не мали можливості потрапити до підвального приміщення для перекриття води, оскільки воно було зачинено. Позивачка вважає, що підвальні приміщення є спільною сумісною власністю мешканців будинку № 4/6 по вул. Філософській, які згоду на оренду даних приміщень не давали, а тому необхідно визнати недійсним договір купівлі-продажу допоміжних приміщень. Крім того, позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає в наступному: у ранковий час під її вікнами грохкають тачки, якими щось вивозять з підвального приміщення, що спричиняє їй моральні страждання, приводить до порушення спокою її сім’ї, вона відчуває психологічний дискомфорт та не має нормальних умов відпочинку. Таким чином, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

27 вересня 2007 року Прокурор Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, з позовом до ОСОБА_4 міської Ради, треті особи: КП ДМБТІ, ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними, де просив поновити строк звернення до суду з позовом та рішення ОСОБА_4 міської ради №32\2 від 19.06.2002 року «Про внесення доповнень до переліків об’єктів приватизації ( нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу» та №22\4 від 06.11.2002 року «Про внесення змін і доповнень до переліків об’єктів приватизації ( нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу» визнати незаконними та скасувати, судові витрати стягнути з відповідача.

Прокурор зазначив, що підставою для представництва інтересів громадянки ОСОБА_1 є те, що вона є інвалідом 2 групи безстроково ( довідка МСЕК ДНА-01 №295019 від 14.02.02), не може представляти свої інтереси самостійно, захистити своє порушене право власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку по вул. Філософській, 4\6 у м.Дніпропетровську та здійснити у суді процесуальні повноваження. В обґрунтування позову прокурор вказав на те, що за громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.06.94 року, зареєстровано право власності на АДРЕСА_1. Підвальне приміщення зазначеного будинку включено оскаржуваними рішеннями ОСОБА_4 міської ради до переліку об’єктів приватизації ( не житлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та включено в перелік об’єктів приватизації ( не житлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу, що суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», де передбачено, що об’єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуальне визначене майно; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, а приміщення ( підвал) зазначеного будинку є приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Звернення до суду в інтересах ОСОБА_1, обумовлено порушенням її права на спільну власність допоміжних приміщень будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 4\6, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, крім того, зобов’язанні брати участь у загальних витратах пов’язаних з утриманням будинку и при будинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку, що відбувається у вигляді квартирної плати. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Про існування оспорюваних рішень стало відомо після звернення до прокуратури ОСОБА_1 30.01.2007 року. Строк звернення до суду пропущено з поважних причин. Право користування володіння та розпорядження спільною власністю ОСОБА_1 у зазначеному житловому будинку порушено, оскільки оскаржувані рішення міської ради прийняті без згоди співвласників і є незаконними. Крім того, під час прийняття спірних рішень застосовано нормативно правовий акт, що не регулює правовідносини приватизації житлового фонду. Оспорюванні рішення прийняті всупереч ст.ст. 3, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 113 ЦК України (в ред. 1963 року), що в свою чергу може призвести до порушень права власності спільної власності ОСОБА_1 Прокурор просив поновити строк звернення до суду та визнати незаконними і скасувати оскаржувані ним рішення ОСОБА_4 міської ради.

01 квітня 2008 року третя особа з самостійними вимогами - ОСОБА_2 надала позов до ОСОБА_4 міської ради про визнання рішень незаконними, який ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2008 року об’єднано в одне провадження з первісним позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської ради, про визнання рішень незаконними. ОСОБА_2, просила визнати частково незаконними та скасувати рішення № 22\4 від 06.11.2002 року ««Про внесення змін і доповнень до переліків об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу» в частині пункту 2 «Включити в об’єкти в перелік приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу: - вул. Філософська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв.м»та стягнути 5 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначила , що вона є власником і мешкає в кВ.№1 по вул. Філософській, буд 4\6 у м. Дніпропетровську. У її квартирі зламався кран на холодній воді, але у неї не було можливості своєчасно перекрити постачання води і замінити кран, тому що розподільчий кран їх стояка розташований у підвалі будинку, а приміщення підвалу було зачинене, оскільки Комітет комунальної власності ОСОБА_4 міської ради продав незаконно підвал - власність мешканців будинку №4\6 по вул. Філософській у м. Дніпропетровську, де знаходяться крани для перекриття водопостачання та стояки опалювальної та комунікаційні системи. Правовою підставою для продажу вказаного підвалу стало рішення ОСОБА_4 міської ради №22\4 від 06.11.2002 року «Про внесення доповнень до переліків об’єктів приватизації ( нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу». Даним рішенням підвальне приміщення їх будинку включено до переліку об’єктів приватизації ( нежитлових приміщень), що підлягають шляхом викупу. Дане рішення міської ради є незаконним, оскільки об’єкти малої приватизації є цілісні майнові комплекси, а підвальне приміщення зазначеного будинку є приміщеннями, призначеним для забезпечення експлуатації житлового фонду та побутового обслуговування мешканців будинку. Про порушення прав позивачці ОСОБА_2 стало відомо під час розгляду справи №2-410\07 від 02.08.2007 року, тому вважає, що термін звернення до суду нею не порушений.

11 липня 2008 року з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у порядку ст. 116 ЦПК України надійшла цивільна справа за позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської Ради, треті особи: КП ДМБТІ, ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: КП ДМБТІ про визнання рішень незаконними та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська провадження по даній справі було відкрито та ухвалою суду від 17.03.2009 року об’єднано в одне провадження цивільна справа за позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської Ради, треті особи: КП ДМБТІ, ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: КП ДМБТІ про визнання рішень незаконними та стягнення моральної шкоди та справа за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_1, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 неодноразово уточнювала і доповнювала свої позовні вимоги у справі, в останнє 16.07.2011 року, просила суд визнати частково незаконними та скасувати рішення № 22\4 від 06.11.2002 року «Про внесення змін і доповнень до переліків об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу» в частині пункту 2 «Включити в об’єкти в перелік приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу: - вул. Філософська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв.м»в частині, яка стосується підвалу буд. №4\6 по вул. Філософській; стягнути з ОСОБА_4 міської ради на користь ОСОБА_2 - 5 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2002 року №6548 між Комітетом комунальної власності та ОСОБА_7 на підвальні приміщення буд. 4\6 по вул. Філософській м. Дніпропетровська; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.09.2005 року №Д357 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підвальні приміщення буд. 4\6 по вул. Філософській м. Дніпропетровська; стягнути з управління комунальної власності ОСОБА_4 міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; судові витрати покласти на ОСОБА_4 міську раду.

Представник позивача ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримала повністю доводи і вимоги позовної заяви прокурора, просила їх задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не підтримала у повному обсязі вимоги прокурора, зазначила, що її інтереси порушуються оскаржуваними рішеннями міської ради тільки в частині зазначеного в них об’єкту по вул. Філософській, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв.м., інші об’єкти, які включені до даних оскаржуваних рішень її інтереси не стосуються, тому вона просить: визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради №22\4 від 06.11.2002 року в частині пункту 2 «Включити об’єкти в Перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу щодо об’єкту по вул. Філософська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв. м.». Як третя особа - ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, просила задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 листопада 2011 року за заявою ОСОБА_1 залишено у провадженні справи вимоги прокурора в частині: визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради №22\4 від 06.11.2002 року в частині пункту 2 «Включити об’єкти в Перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу щодо об’єкту по вул. Філософська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв. м.», в іншій частині вимоги прокурора залишено без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради та ОСОБА_5 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради за довіреностями ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити, зазначила, що оскаржувані рішення міської ради та оспорюваний договір купівлі-продажу підвального приміщення по вул. Філософській, 4\6 у м. Дніпропетровську є законними, спірне підвальне приміщення належить до житлового комплексу, але не входить в житловий фонд, відповідно це приміщення є нежитловим приміщеннями, а не допоміжними. Дані інвентарної книги, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно підтверджують самостійний статус нежитлових приміщень як самостійного об’єкту цивільно-правових відносин. Законний власник майна є територіальна громада міста в особі ОСОБА_4 міської ради, яка уповноважена здійснювати дії щодо розпорядження майном. Договір купівлі-продажу від 19.12.2002 року на нежитлові приміщення будинку № 4/6 по вул. Філософській був укладений Управлінням комунальної власності з ОСОБА_7 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Безпідставні вимоги позивача ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди у зв’язку з відсутністю факту порушення майнового права позивачки і недоведеністю факту спричинення діями відповідачів моральної шкоди.

Відповідачка ОСОБА_7 у судове засідання не з’являлася, про слухання справи належним чином повідомлена, причин неявки до суду та заяв не надавала.

Відповідачка ОСОБА_6 та її представник у судове засідання не з’явилися, про слухання справи належним чином повідомлені причин неявки та заяв суду не надали. Раніше у судовому засіданні представник відповідачки позов не визнавала, зазначала на те, що спірні приміщення, які знаходяться в підвалі житлового будинку по вул. Філософській, 4\6 у м.Дніпропетровську мають самостійний статус нежитлового приміщення, а не допоміжного та не входять до житлового фонду. Крім того, відповідно до умов спірного договору від 09.09.2005 року укладений з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 набула у власність квартиру по вул. Філософській, 4\6. ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, тому правових підстав для визнання укладеного договору недійсним не має, просила у позові прокурора та ОСОБА_2 відмовити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов Прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а позови ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_12 до ст. ст. 257, 267 ЦК України ( в редакції 2004 року), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Аналогічні положення визначалися і ст.ст. 71, 80 ЦК України (в редакції 1963 року). Про порушення прав і інтересів громадянки ОСОБА_1, прокурору стало відомо після її звернення 30.01.2007 року, позивачці ОСОБА_2Є про наявність оскаржуваних нею рішень міської ради та оспорюваних договорів купівлі-продажу стало відомо у судовому засіданні по справі 02.08.2007 року. Дані обставини суд визнає поважними, а тому вважає необхідними поновити строк звернення до суду з позовом - Прокурору Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

За приписами ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»і за ст. 45 ЦПК України, на органи прокуратури покладено функцію представництва у суді інтересів громадян або держави, прокурор може звернутися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, які з поважних причин не можуть захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, прокурор здійснює представництво на будь якій стадії цивільного процесу.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи безстроково згідно довідки МСЕК ДНА-01 №295019 від 14.02.02року (т. 3 а.с.12). За громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, згідно довідки з ДМБТІ, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.06.94 року, зареєстровано право власності на АДРЕСА_2.

За довідкою КП ЖРЄП ОСОБА_2 проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т.4 а.с.130, 146). ОСОБА_12 витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зазначена квартира №1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право приватної власності від 12.11.2003 року, виданого управлінням житлового господарства ОСОБА_4 міської ради по 1\3 частці кожному т.3 а.с.62).

ОСОБА_12 свідоцтва про право власності від 22.07.2002 року (а.с. 193), виданого на підставі рішення ОСОБА_4 міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46, нежитлове приміщення І поз. 1-15 загальною площею 178,8 кв.м. в підвалі житлового будинку літ. А-5; ганог а1, який розташований в м. Дніпропетровську по вул. Філософській, 4/6, належало на праві комунальної власності Територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі ОСОБА_4 міської ради. На даному свідоцтві підпис посадової особи та печатка відсутня (т. 1 а.с. 193).

19.06.2002 року рішенням сесії ОСОБА_4 міської ради № 32/2 (т. 1 а.с. 184) було включено об’єкти в перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню (рішення міської ради від 21.03.2001 року № 21/20) шляхом аукціону (додаток 1) та викупу (додаток 2), а також покладено на Комітет комунальної власності міської ради здійснити приватизацію цих об’єктів. ОСОБА_12 додатку 1 до цього рішення (т.1 а.с. 185, т. 4 а.с. 22), в перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону, включено: цоколь, площею 191,0 кв.м., будинку № 4/6 по вул. Філософській у м. Дніпропетровську.

06.11.2002 року рішенням сесії ОСОБА_4 міської ради № 22/4 (т. 1 а.с. 186, 187 т. 4 а.с. 19-20 ), цоколь, площею 191,0 кв.м., будинку № 4/6 по вул. Філософській у м. Дніпропетровську виключено з Переліку об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону, а в Перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу, включено: підвал, загальною площею 178,8 кв.м., вказаного будинку.

ОСОБА_12 договору купівлі-продажу від 19.12.2002 року ( т. 1 а.с. 142), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстром № 6548, Комітет комунальної власності міської ради продав, а ОСОБА_8 купила у житловому будинку літ. А-5 у підвалі нежитлове приміщення І поз. 1-15 загальною площею 178,8 кв.м; ганок а1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 4/6 А-5. Відповідно до ОСОБА_12 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.03.2003 року та інформаційної довідки КП «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації»від 12.12.2006 року № 11420 (т. 1 а.с. 116, 198), нежиле приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 4/6, належало на праві приватної власності ОСОБА_7

ОСОБА_12 рішення сесії ОСОБА_4 міської ради від 25.04.2007 року № 27/14 (а.с. 220), найменування Комітету комунальної власності міської ради змінено на Управління комунальної власності міської ради. ОСОБА_12 підпункту 4.23 пункту 4 Положення про Управління комунальної власності ОСОБА_4 міської ради (а.с. 218), затвердженого рішенням міської ради від 24.12.2004 року № 22/23 із змінами та доповненнями, затвердженими рішеннями міської ради від 21.03.2007 року № 41/11 та від 25.04.2007 року №27/14, Управління відповідно до свого статусу організовує відповідно до рішень міської ради приватизацію об’єктів комунальної власності, в тому числі об’єктів незавершеного будівництва, на аукціоні, за конкурсом, шляхом викупу, укладає договори купівлі-продажу та забезпечує їх нотаріальне посвідчення. Та відповідно до Рішення ОСОБА_4 міської ради №12\5 від 15.12.2010 року і свідоцтва про державну реєстрацію, Управління комунальної власності ОСОБА_4 міської ради реорганізовано в ОСОБА_5 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради, що є правонаступником прав і обов’язків - Управління комунальної власності ОСОБА_4 міської ради ( а.с. 174, 179-181).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд, розглядає справи у межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб. Які беруть участь у справі.

Статтею 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», передбачено, що об’єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуальне визначене майно; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, а приміщення (підвал) зазначеного будинку є приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

ОСОБА_12 з ч. 1 ст. 1 Закону України від 19 червня 1992 р. N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду", суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.04 року № 4-рп04, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та інш.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

ОСОБА_1, особа в інтересах якої подано позов та позивачка ОСОБА_2 пояснили, що приводом для їх звернення до суду стала неможливість вільного доступу до підвального приміщення житлового будинку, у якому знаходяться системи водопостачання та комунікаційні системи з обслуговування останнього.

Як вбачається з довідок житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, приміщення, що розташовані під квартирами №1, №2, №3, дома №4\6 по вул. Філософській є допоміжними підвальними приміщеннями, де дійсно є крани для перекриття води на стояки під’їзду і комунікаційні системи цього будинку, ключі у диспетчера КП ЖРЕП Красногвардійського району відсутні, при необхідності, диспетчер телефонує орендатору приміщення, який дає доступ до виконання необхідних робіт (т.1 а.с. 36, 120) .

Відповідно до роз’яснень Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, приміщення підвалів можуть бути віднесені до нежитлових і бути самостійним об’єктом цивільно-правових відносин лише за умови якщо вони не містять інженерних комунікацій та технологічного обладнання, необхідних для забезпечення експлуатації таких будинків ( т.1 а.с. 216).

Таким чином, не відповідає дійсності ствердження представника відповідачів ОСОБА_3, що спірний підвал загальною площею 178,8 кв.м; ганок а1 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Філософська, 4/6 А-5 є нежитловим приміщенням, а не допоміжним, і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, оскільки це спростовується вище вказаними обставинами, які підтверджують, що даний спірний об’єкт є допоміжними підвальними приміщеннями, де знаходяться крани для перекриття води на стояки під’їзду і комунікаційні системи цього будинку.

Отже, виходячи з обставин справи та аналізу зазначених вище правових норм, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог прокурора та ОСОБА_2Є в частині часткового визнання незаконним та скасування рішення №22\4 від 06.11.02 ««Про внесення доповнень до переліків об’єктів приватизації ( нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу»в частині пункту 2 «Включити об’єкти в Перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу: - вул. Філосовська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв. м.», оскільки даний підвал є допоміжним приміщенням співвласників багатоквартирного будинку, а тому не міг бути включений відповідачем до об’єктів приватизації (не житлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу, тому суд вважає дані вимоги такими які підлягають задоволенню.

ОСОБА_12 ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року), яка діяла на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, враховуючи зазначений вище висновок суду, що спірний об’єкт- по вул. Філосовська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв. м. не є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, оскільки це суперечить ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)»та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тому відповідач не мав правових підстав щодо його відчуження. Отже, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 в частині визнання незаконним та скасування спірного договору купівлі –продажу від 19.12.2002 року підлягають задоволенню, а тому необхідно також визнати незаконним спірний договір купівлі-продажу від 19.12.2002 року ( т. 1 а.с. 142), укладений між Комітетом комунальної власності міської ради та ОСОБА_8 на у житловому будинку літ. А-5 у підвалі нежитлове приміщення І поз. 1-15 загальною площею 178,8 кв.м; ганок а1 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Філософська, 4/6 А-5.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України –власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.09.2005 року (т. 1 а.с. 190), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстром Д № 357, ОСОБА_17, що діяв на підставі довіреності від 09.08.2005 року, від імені ОСОБА_7, передав у власність ОСОБА_6, а остання прийняла у житловому будинку літ. А-5 у підвалі нежитлове приміщення І поз. 1,2,4-15 загальною площею 182,2 кв.м.; ганок а1, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, буд. 4/6. Примітка: зменшення кількості позицій та збільшення загальної площі на 3,4 кв.м. за рахунок зносу перегородки, узаконена технічним висновком ДАБК від 06.07.05 року № 970/6. Вказане підтверджується журналом підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями № 4/6 літ. А-5 вул. Філософська у м. Дніпропетровську (а.с. 194-195). ОСОБА_12 про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ДМБТІ»від 20.03.2003 року (а.с. 197), нежиле приміщення, розташоване за вище вказаною адресою, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 Таким чином, на даний час відповідачка ОСОБА_6 є одноособовою власницею нежитлового приміщення І поз. 1,2,4-15 загальною площею 182,2 кв.м. в підвалі житлового будинку літ. А-5; ганок а1, який розташований в м. Дніпропетровську по вул. Філософській, 4/6.

ОСОБА_12 до вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього. За ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Раніше у судових засіданнях та письмових поясненнях, представник відповідача ОСОБА_6 стверджувала, що за договором купівлі - продажу від 09.09.2005 року №Д357, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, і доказів наявності підстав для його витребування у позивача відсутні ( т.1 а.с.121), що сторонами у судовому засіданні не спростовано.

Отже, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень оскільки, відповідач ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, позивачем не надані доказі підстав для витребування майна, суперечності щодо розміру спірного підвалу не усунуті, тому суд вважає, що у позовних вимогах позивача ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.09.2005 року необхідно відмовити.

ОСОБА_12 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року є роз’яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Оскільки в судовому засіданні не встановлено факту спричинення діями відповідачів моральної шкоди, позивачкою не надано доказів чим підтверджується моральні та фізичні страждання та їх розмір, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з врахуванням розміру задоволених вимог та вимог Закону України «Про судовий збір»від 08 липня 2011 року, з відповідача ОСОБА_4 міської ради на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 94 гривні 10 копійок, з відповідача ОСОБА_5 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради на користь держави судовий збір у сумі 94 гривні 10 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», ст. 48 ЦК України ( в ред.. 1963 року), ст. ст. 319, 330, 388, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 45 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Прокурора Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 міської Ради, треті особи: КП ДМБТІ, ОСОБА_2, про часткове визнання незаконним рішення –задовольнити.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: КП ДМБТІ про визнання рішень незаконними та стягнення моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення №22\4 від 06.11.02 ««Про внесення доповнень до переліків об’єктів приватизації ( нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом аукціону та викупу»в частині пункту 2 «Включити об’єкти в Перелік об’єктів приватизації (нежитлових приміщень), що підлягають відчуженню шляхом викупу: - вул. Філосовська, 4\6, підвал, загальною площею 178,8 кв. м.».

В задоволенні решти частині вимог третій особі ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради, третя особа: КП ДМБТІ про визнання рішень незаконними та стягнення моральної шкоди –відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі –продажу у житловому будинку літ. А-5 у підвалі нежитлове приміщення І поз. 1-15 загальною площею 178, 8 кв. м; ганок а 1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Філософська, 4\6 А-5, від 09.12.2002 року № 1303\Н, укладений між Комітетом комунальної власності міської ради та ОСОБА_18 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округа ОСОБА_15, зареєстровано в реєстрі №6548.

В задоволенні решті частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя           О.М. Кононенко