Справа №2-550/11

2/0203/138/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2013 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючої судді - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві - Васенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий», треті особи – Орган опіки та піклування АНД районної у м. Дніпропетровську ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання договору іпотеки недійсними.

В підтвердження позивних вимог позивач посилається на те, що 05 травня 2006 року між відповідачем та позивачкою було укладено кредитний договір № 63294, за умовами якого відповідач надав позивачці кредит у сумі 125 000,00 грн. строком на три роки, з оплатою відсотків на користь відповідача за користування кредитом у розмірі 23 % річних. Сплата відсотків та погашення суми кредиту здійснюється щомісячно.

19 травня 2006 року між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 63294-З, предметом якого є 51/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Муравйова, буд. 31.

За адресою знаходження предмету іпотеки, по вул. Муравйова, 31 в м. Дніпропетровську проживає син позивачки, його дружина та двоє дітей, один із них малолітній.

Укладаючи договір іпотеки, сторони порушили права дітей, які проживають у домоволодінні. До опікунської ради позивачка не зверталась в силу своєї необізнаності.

В супереч ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при укладенні договору іпотеки № 63294-З, в якому проживають двоє малолітніх дітей, попередньої згоди органу опіки та піклування позивачка не отримувала.

Просить визнати недійсним договір іпотеки 63294-З від 19.05.2006, який був засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що укладаючи договір іпотеки від 19.05.2006 № 63294-З відповідач виходив с того, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18.01.2002, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 і технічним паспортом на садибний житловий будинок № 31 по вул.Муравйова у м. Дніпропетровську єдиною власницею об’єкта іпотеки є лише сам позивач. Будь-які співвласники відсутні.

Ч.6 ст.203 ЦК України забороняє вчинення батьками правочинів всупереч інтересам їхніх малолітніх,неповнолітніх та непрацездатних дітей, як це видно з наданої довідки квартального комітету син позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто обмеження, встановлені ч.6 ст.203 ЦК України на укладення договору іпотеки не розповсюджуються.

Відповідно до п.4.4 договору іпотеки від 19.05.2006 року № 63294-З позивач не має права реєструвати право проживання на житловій площі предмету іпотеки без згоди відповідача, наданої у письмовій формі. Позивач не надав доказів, що його син та невістка були зареєстровані на житловій площі об’єкту іпотеки на дату укладення іпотечного договору.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10-ти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Позивач приховує той факт, що невістка позивача – ОСОБА_5 була 21.04.2006 року знята з реєстрації обліку за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Муравйова, 31, та вибула за адресою вул.Колоскова,3 де і була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з нею було зареєстровано проживання за зазначеною адресою її синів – ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3. Та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, малолітній ОСОБА_8 про живає разом з матір’ю за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Колоскова,3. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 05 травня 2006 року між відповідачем та позивачкою було укладено кредитний договір № 63294, за умовами якого відповідач надав позивачці кредит у сумі 125 000,00 грн. строком на три роки, з оплатою відсотків на користь відповідача за користування кредитом у розмірі 23 % річних. Сплата відсотків та погашення суми кредиту здійснюється щомісячно.

19 травня 2006 року між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 63294-З, предметом якого є 51/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Муравйова, буд. 31.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як видно з наданої довідки квартального комітету син позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто обмеження, встановлені ч.6 ст.203 ЦК України на укладення договору іпотеки не розповсюджуються.

Відповідно до п.4.4 договору іпотеки від 19.05.2006 року № 63294-З позивач не має права реєструвати право проживання на житловій площі предмету іпотеки без згоди відповідача, наданої у письмовій формі. Позивач не надав доказів, що його син та невістка були зареєстровані на житловій площі об’єкту іпотеки на дату укладення іпотечного договору.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що

надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо

нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10-ти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Позивач приховує той факт, що невістка позивача – ОСОБА_5 була 21.04.2006 року знята з реєстрації обліку за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Муравйова, 31, та вибула за адресою вул.Колоскова,3 де і була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. ( а.с.25)

Разом з нею було зареєстровано проживання за зазначеною адресою її синів – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, малолітній ОСОБА_8 проживає разом з матір’ю за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Колоскова,3.

При таких обставинах , суд вважає, що позивачем не доказаний факт проживання малолітнього ОСОБА_8 разом з позивачкою у спірному домоволодінні, крім того вимоги ст.203 ч.6 ЦК України відносяться до дітей, а не внуків. Отже згоди органу опіки та піклування не надається.

Керуючись ст.ст. 29, 203 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий», треті особи – Орган опіки та піклування АНД районної у м. Дніпропетровську ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Г. Овчаренко