Справа № 22ц-20232\09 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 27(1У) Потьомкін О.П.
Доповідач - Барильська А.Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2009 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Ляховської І.Є.
суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі - Лебедін О.Ю.
за участю: відповідачки ОСОБА_1,
позивачки ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення боргу та моральної шкоди. В подальшому уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_1 2539 грн. у рахунок оплати за квартиру, судові витрати в розмірі 107 грн. та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди; від позовних вимог до ОСОБА_3 позивачка відмовилася.
Ухвалою суду від 23 вересня 2008 року провадження в частині позову до ОСОБА_3 закрито.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідачки на користь позивачки 2525 грн. боргу за розписками, 7 000 грн. у відшкодування моральної шкоди; судові витрати в сумі 97 грн., та 70 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: суд необґрунтовано дійшов висновку, що кошти, сплачені позивачкою ОСОБА_1, є авансом, а не завдатком за квартиру; не враховано, що вказані гроші відповідачка витратила не в своїх інтересах, а в інтересах третьої особи ОСОБА_3 , на оформлення право установчих документів на квартиру; крім того, позивачкою ОСОБА_2 не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди відповідачкою.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.08.2005 року третя особа ОСОБА_3 уповноважив відповідачку бути його представником в уповноваженому органі приватизації з питань приватизації на його ім"я квартири АДРЕСА_1.
30.08.2005 року в КП "Криворізьке БТІ" на підставі свідоцтва УЖКГ про право власності НОМЕР_1 від 23.08.2005р., зареєстроване право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .
11 серпня 2005 року між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо купівлі квартири АДРЕСА_1, основним наймачем якої на зазначену дату був ОСОБА_3 . На виконання взятих зобов'язань позивачка передала відповідачці ОСОБА_1 в рахунок сплати за зазначену вище квартиру кошти в сумі 700 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України склало 3563 грн, про що складена відповідна розписка. Однак, договір купівлі - продажу укладений не був. Відповідачка 11.10.2005 року повернула позивачці 200 доларів США.
Задовольняючи частково позов про стягнення суми в рахунок купівлі - продажу спірної квартири в розмірі 2525 грн., суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена сума була сплачена відповідачці, як аванс у рахунок купівлі-продажу спірної квартири, оскільки зазначену суму, за вирахуванням повернутої відповідачкою 11.10.2005 року суми авансу у розмірі 200 доларів США, вона отримала від позивачки, однак договір купівлі-продажу квартири не укладений. Тому, на думку колегії суддів суд обґрунтовано стягнув зазначену суму коштів з відповідачки.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що кошти, сплачені позивачкою відповідачці ОСОБА_1, є завдатком за квартиру; не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження і на забезпечення його виконання. Як вбачається, із матеріалів справи, договору щодо купівлі-продажу спірної квартири сторонами 11.08.2005 року укладено не було.
Доводи стосовно того, що отримані від позивачки кошти відповідачка витратила не в своїх інтересах, а в інтересах третьої особи ОСОБА_3 , на оформлення право установчих документів на квартиру; правового значення для вирішення зазначеного спору не мають.
Задовольняючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що винними діями відповідачки позивачці спричинена моральна шкода.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні цієї частини позовних вимог не взяв до уваги, що відповідно до 4.3, 4 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними у дію в різні строки. Суду необхідно в кожній справі з"ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
На думку колегії суддів, суд не взяв до уваги, що заявляючи позов про відшкодування моральної шкоди, позивачка, як на підставу його задоволення, посилалася на ст. 1167 ЦК України, яка не розповсюджується на зазначені правовідносини, що витікають із договірних правовідносин. А договір про отримання частини коштів у рахунок купівлі - продажу квартири не передбачає відшкодування моральної шкоди у разі неналежного його виконання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідача моральної шкоди, оскільки, позивачем не доведено позовних вимог в цій частині, виходячи з вищезазначеного.
У зв"язку з чим рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині на підставі ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволені цієї частини позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає зменшенню розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору з 59.50грн. до 51 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи з 37.50грн. до 30 грн.
Керуючись ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 7000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору до 51 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи до 30 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.