Справа № 22 ц-20210\2009 Головуючий в 1-й інстанції -
Категорія- 5(1У) Прасолов В.М.
Доповідач - Барильська А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКАЇНИ
26 лютого 2009 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів-Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі - Лебедін О.Ю.,
за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Юрченко Ольги Анатоліївни,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2007 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про визнання договору таким, що відбувся, визнання права власності на автомобіль, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа- відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про визнання договору таким, що відбувся, визнання права власності на автомобіль.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2007 року задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору таким, що відбувся, визнання права власності на автомобіль. Визнано таким, що відбувся 5 червня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі - продажу автомобіля «Шевроле Еванда», 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3. та ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Шевроле Еванда», 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита в розмірі 900 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк) просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким передати автомобіль «Шевроле Еванда», 2005 року випуску, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 у власність Банку з наступних підстав. При постановленні рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Суд в рішенні необґрунтовано послався на договір купівлі - продажу спірного автомобіля між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, оскільки зазначений договір не укладався. На момент передачі автомобіля відповідачем позивачу і на теперішній час спірний транспортний засіб належить Банку на підставі договору застави рухомого майна. Крім того, судом безпідставно було відхилено
клопотання Банку про зупинення провадження у справі до ухвалення рішень по справам за позовами Банку до приватного нотаріуса ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та винесення вироку у відношенні ОСОБА_5
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_5 відповідно до технічного паспорту, виданого 03 червня 2006 року, був власником автомобілю "Шевролє-Еванда" держ.знак НОМЕР_2, 2005 року випуску.
07 квітня 2006 року відповідач ОСОБА_5 у третьої особи-Банку отримав кредит на придбання спірного автомобіля. Відповідно до договору застави рухомого майна № 2290пз-2006р. від 07.04.2006 року зазначений автомобіль знаходився в заставі у третьої особи-Банку.
03 червня 2006 року відповідач ОСОБА_5 видав на ім"я ОСОБА_4 та ОСОБА_8 довіреність на право керування та розпорядження спірним автомобілем.
04 червня 2006 року відповідач ОСОБА_5 видав на ім"я позивачів довіреність на право керування та розпорядження зазначеним спірним автомобілем.
05.06.2006 року ОСОБА_4, отримав 18000 доларів США за автомобіль "Шевроле Еванда" держ.знак НОМЕР_2, 2005 року випуску.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 05.06.2006 року між відповідачем ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_5 від 03.06.2006 року на право розпорядження спірним автомобілем, та позивачами був укладений договір купівлі- продажу автомобіля, оскільки ОСОБА_4 отримав кошти за автомобіль та передав його позивачам. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що довіреність, яка видана 4 червня 2006 року ОСОБА_5 на право розпорядження спірним автомобілем на ім"я позивачів є удаваним правочином.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду з наступних підстав.
Згідно до ч.1 п.3 ст. 208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Договір купівлі - продажу має відповідати вимогам зазначених норм закону та згідно до положень Закону України "Про податок з фізичних осіб" підлягає оподаткуванню на користь держави.
Як убачається із матеріалів справи, розписка, на яку посилаються позивачі, не відповідає вимогам зазначених норм закону, а тому, на думку колегії суддів, не може бути визнана договором купівлі - продажу.
Правочин доручення від 04.06.2006 року, також, на думку колегії суддів, не може бути визнаний удаваним, оскільки відповідач ОСОБА_5, висловив свої наміри щодо розпорядження спірним автомобілем, видавши 04.06.2006 року та 03.06.2006 року саме довіреності на право розпорядження та продажу спірного автомобілю позивачам та ОСОБА_4, відповідно. Зазначеними довіренностями ОСОБА_5 надав позивачам та ОСОБА_4, відповідно, від його імені право користуватися та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобілем марки "Шевроле Еванда" держ.знак НОМЕР_2, 2005 року випуску. Для здійснення цим повноважень ОСОБА_5 надав позивачам та ОСОБА_4 право керувати автомобілем, а також представляти його інтереси в органах нотаріату, та інших органах, установах та організаціях з усіх питань, пов"язаних з експлуатацією, відчуженням та переобладнанням автомобіля.
Факт отримання ОСОБА_4 в подальшому коштів в сумі 18000 доларів США за автомобіль "Шевроле Еванда" держ.знак НОМЕР_2, 2005 року випуску не свідчить про намір ОСОБА_5 укласти 04.06.2006 року договір купівлі - продажу спірного автомобіля з позивачами, оскільки довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на спірний автомобіль.
Згідно ст.17 Закону України "Про заставу" заставодавець вправі продати предмет застави лише з дозволу заставодержателя, при цьому продавець зобов"язаний повідомити покупця про права заставодержателя.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до договору застави рухомого майна № 229-пз-2006р. від 07.04.2006 року, зазначений спірний автомобіль марки "Шевроле Еванда" держ.знак НОМЕР_2, 2005 року випуску знаходився в заставі у третьої особи-Банку, який не надавав дозволу відповідачу ОСОБА_5 на продаж зазначеного спірного автомобіля.
Посилання позивачів на приховання зазначеним правочином договору купівлі-продажу автомобіля є безпідставними, оскільки відповідач, надавши позивачам 04.06.2006 року довіреність, висловив свої намірі щодо їх права на керування та розпорядження спірним автомобілем.Видача довіреності не є правовим оформленням переходу права власності на нього.
На думку колегії суддів, розписку від 05.06.2006 року, про отримання ОСОБА_4 18000 доларів США за автомобіль марки "Шевроле Еванда" держ.знак НОМЕР_2, 2005 року випуску, не можна визнати укладанням договору купівлі- продажу спірного автомобіля, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.203, 208, 655, 656 ЦК України щодо форми та змісту договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено без дотримання норм матеріального та процесуального права, у зв"язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- скасуванню, з ухваленням нового рішення згідно вимог ч. 1 п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору таким, що відбувся, визнання права власності на автомобіль - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.