Справа №22ц-203 5 7/2009 Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.
Категорія 26 (1) Доповідач Митрофанова Л..В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2009 року
колегія судців судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
у складі: Головуючого: судді Митрофанової Л.В.
Суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі:Бондаренко І.В.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_3, на його користь з відповідача стягнуто 9000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідно до Законів України Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди зупинено, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни конституційними. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону, після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем. Крім того, довідка МСЕК є підставою для розрахунку і відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Судом не враховано, що згідно «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві, однак позивач такого документу суду не надав, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1993 року працював вантажником-стропальником дільниці лісоматеріалів ВАТ «КЗРК». 10.04.1997 року при виконанні трудових обов'язків позивач був травмований, про що складено відповідний акт форми Н-1 від 28.07.1997 року. У відповідності до висновку МСЕК від 14.01.2004 року йому вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 15 %, при наступних переоглядах ступінь втрати профпрацездатності змінювався та станом до 01.02.2010 року встановлено 10%.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 встановлено стійку втрату професійної працездатності з 14.01.2004 року, згідно ж ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Рішенням Конституційного Суду України №1-рп /2004 від 27.01.2004 також встановлено обов'язок фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва з втратою потерпілим професійної працездатності.
Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10 -рп/2008 від 22.05.2008 p., визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у закон давстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
При визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Доводи Фонолу соціального страхування про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать вищевказаному «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з січня 2004 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Доводи відповідача стосовно того, що Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону, після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної ( немайнової ) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у січні 2004 року, тобто до набрання
чинності Законом України № 717 від 23.02.2007 p.. а відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на Фонд соціального страхування обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного, органу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.