Справа №22ц-20309 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 44 (2) Прасолов В.М.
Доповідач - Соколан И.О.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 лютого 2009 року
колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:Головуючого судді: Митрофанової Л..В.,
Суддів: - Соколан Н.О., Михайлів Л.В.,
при секретарі: - Бондарь Ю.А.
за участю: позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2 представнику відповідачки ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008р. позов ОСОБА_1 задоволено: визнано не дійсним договір піднайму кімнати площею 39, 54 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, укладений 28 травня 2001 року за № 35 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований комунально-житловим підприємством № 30, визнано не дійсним договір піднайму кімнати площею 39, 54 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, укладений в 2005 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; визнано ОСОБА_3 такою особою, що не має права користуватися квартирою АДРЕСА_1.
Додатковим рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 8 січня 2009 року визнано ОСОБА_5 такою особою, що не має права користуватися квартирою АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права: судом не взято до уваги, що позивачка пропустила строк позовної давності так як звернулася до суду з позовом через 6 років після укладання договору піднайму;що син позивачки не заперечував проти проживання відповідачки в спірній квартирі, тому відсутність його письмової згоди на її вселення не є підставою для визнання договору піднайму недійсним; суд не взяв до уваги, що позивачка чинили перепони їй в користуванні спірною квартирою, тому відсутність її була вимушена.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1.
21.05.2001 року позивачкою ОСОБА_1 була подана заява до КЖП № 30 м. Кривого Рогу про реєстрацію відповідачки за вищезазначеною адресою в якості піднаймача.
28.05. 2001 року між сторонами по справі укладено договір піднайму кімнати площею 39, 54 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, безстроково.
В 2005 році сторони знову уклали договір піднайму кімнати площею 39, 54 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, безстроково.
Суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і обґрунтовано, відповідно до норм матеріального та процесуального закону дійшов висновку про те, що договори піднайму, укладені сторонами не відповідають вимогам ст. 91 Житлового Кодексу України, оскільки договір за 2001 рік не підписаний відповідачкою, а договір за 2005 рік не зареєстровано в КЖП № 30 м. Кривого Рогу, тому ці порушення тягнуть недійсність договорів відповідно ст. 94 ЖК України.
Разом з тим суд, при вирішенні спору в частині визнання ОСОБА_3, ОСОБА_5 особами такими, що не мають права користуватися квартирою АДРЕСА_1, не вірно застосував норму матеріального права, яка регулює ці відносини та задовольнив позовні вимоги на підставі ст. 71, 72 ЖК України, які регулюють правовідносини між наймачами та членами їх сімей.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що. рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008 року в частині визнання ОСОБА_3 такою особою, що не має права користуватися квартирою АДРЕСА_1 та додаткове рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 8 січня року 2009 року про визнання ОСОБА_5 такою особою, що не має права користуватися квартирою АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. , ст. 303, 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2008 року в частині визнання ОСОБА_3 такою особою, що не має права користуватися квартирою АДРЕСА_1 та додаткове рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 8 січня року 2009 року скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_5 такими особами, що не мають права користуватися квартирою АДРЕСА_1. В іншій частині рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.