Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/205/958/2012 р.
205/2488/2012 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.09.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.
при секретарі : – ОСОБА_1
із участю : - позивачки ОСОБА_2,
- представника позивача ОСОБА_3
- відповідача ОСОБА_4
- адвоката ОСОБА_5
- третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, із участю третьої особи – ОСОБА_6, про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 27.07.2012 року звернулась до суду з цим позовом із вимогами вимогою поділу їх спільного з ОСОБА_4 майна, виділивши їй у власність рідкокристалічний телевізор "LG 321LK43" вартістю 3849 грн. та ортопедичний матрац "Токіо" вартістю 1300 грн., залишивши у власності відповідача віконний профіль "Veka" з фурнітурою G-U вартістю 4183 грн. та тепловентилятор "GROL GR-HT" вартістю 80 грн.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги. Пояснили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жмеринського міськрайоного суду від 23.07.2012 року. Зазначили, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано віконний профіль "Veka" з фурнітурою G-U, рідкокристалічний телевізор "LG 321LK43", ортопедичний матрац "Токіо", тепловентилятор "GROL GR-HT", що перебуває у квартирі за місцем проживання позивача, окрім віконного профіля, що встановлений у квартирі матері позивача. Просили поділити між сторонами згідно первісно заявлених вимог оспорюваене спільне майно, посилаючись на обставини неможливості демонтажу вказаного віконного профіля, у зв’язку з чим останній просили присудити відповідачеві. Решту спірного майна просили поділити між сторонами згідно первісно заявлених вимог, вважаючи цим можливість максимального дотримання засад рівності часток подружжя. Вказали, що позивачкою не внесено на депозитний рахунок обласного управління державної судової адміністрації кошти в обсязі різниці оціночної вартості заявленого до поділу майна. Зауважили, що позивачка із квартири за місцем проживання позивача, де сторони упродовж шлюбу мешкали разом, попередньо до звернення до суду забрала свої особисті речі, а спірне рухоме майно на той час залишалось у тій квартирі. Опису його при тому складено не було, перешкод до цього позивачка не мала. Позивачка додатково зауважила, що в теперішній час вона змінила своє прізвище на дошлюбне - Вісідалко. З приводу встановлення спірного віконного профіля у квартирі, що належить матері відповідача, пояснили, що це було зроблено за спільні кошти позивачки та відповідача, оскільки існувала попередня домовленість, що після здійснення у тій квартирі ремонту, подружжя сторін мали в ній проживати. Окрім вказаних спірних вікон за кошти сторін були також встановлені металеві вхідні двері та кілька дерев’яних міжкімнатних дверей, проте, їх не включено до обсягу поділу спільного майна за відсутності підтверджуючих документів щодо їх вартості. Просили задоволити позов.
Відповідач та його представник позов не визнали. Не заперечуючи загалом обставин спільного володіння із позивачкою спірним майном, окрім віконного профілю, які вважають власністю матері позивача, погодились із переліком та вартістю заявленого рухомого майна. При цьому пояснили, що у фактичній наявності за місцем проживання відповідача є лише тепловентилятор та ортопедичний матрац, щодо поділу яких не заперечували, натомість вказаний позивачкою телевізор остання забрала із собою разом з іншими спільними речами сторін. Зауважили про відсутність пропозиції позивачки стосовно грошової компенсації різниці вартості оспорюваного майна.
Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6 зазначила, що віконний профіль, який позивачкою заявлений до поділу між сторонами, фактично їм не належить, оскільки він придбаний за її гроші, що вона надала позивачці, оскільки та в той час не працювала та мало достатньо вільного часу для вирішення питання придбання металопластикових вікон. Встановлені вони у належній третій особі квартирі, сторони в ній не проживали жодного дня. Заперечила заявлену позивачкою усну домовлність щодо їх подальшого проживання з позивачем у її квартирі.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є головою квартального комітету, на території якого свого часу проживало подружжя сторін. Одного дня її було запрошено до квартири бабки відповідача, де раніше проживали подружжя сторін і в теперішні час проживає відповідач та його бабка. Тоді під час її присутості позивачка забирала з даної квартири свої речі. Висновок про те, що це були особисті речі позивачки свідок зробила з того, що проти цього не заперечувала присутня власниця квартири. Вказала, що відповідач у той час був відсутній. Зауважила, що у вказаній квартирі після їх уходу залишався плазмовий телевізор "LG". Якої фактично він був моделі вказати не змогла, оскільки не дивилась відповідне найменування на задній панелі. Також не спромоглась пояснити, чи відома їй різниця між плазмовим та рідкокристалічним телевізором.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що її дочка – позивачка ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з відповідачем неодноразово намагалась в добровільному порядку забрати з квартири останнього її особисті речі та вирішити з ним питаня поділу спіьного майна, що було придбано під час шлюбу, однак, не могла цього зробити, так як відповідач щоразу відтерміновував відповідні зустрічі. Тому одного дня, коли його не було вдома, але була присутня його баба, яка є власницею квартири у якій проживає відповідач, позивачка з дозволу останьої забрала з кімнати, де вони з відповідачем раніше проживали, свої особисті речі, зокрема, подаровані їй на весіллі сервізний посуд, каструлі, кухонний комбайн тощо. Спірний телевізор, що був придбаний за подаровані подружжю гроші, залишався в квартирі відповідача. Підтвердила існування усної домовленості із матір’ю відовідача щодо подальшого проживання у її квартирі подружжя сторін і здійснюваного у зв’язку з цим ними ремонту в тій квартирі, в ході якого за кошти позивачки та відповідача були придбані та встановлені спірні металопластикові вікна.
Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що одного дня почувши голосник крик підійшла до будинку, де проживає відповідач. При цьому виявилось, що то спочатку кичала його бабка, у квартирі якої він проживає. Разом з іншими людьми свідок зайшла до вказаної квартири. Там позивачка збирала у коробки свої речі, які потім завантажила до машини. Бабка відповідача надалі поводила себе спокійно і свідок разом з іншими вийшли з квартири і повернулась до себе додому. Зазначила, що в тій вартирі залишався телевізор. Чи позивачка не поверталась надалі, свідок не бачила.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що одного дня, коли відповідача, який є її онуком та проживає у її квартирі разом з нею, не було вдома по причині перебування на роботі, до них прийшли його колишня дружина – відповідачка в справі ОСОБА_2 з її братом із наміром забирати речі. На зауваження свідка щодо необхідності дочекатись присутності відповідача вони не реагували, покликали голову квартального комітету і почали збирати у коробки посуд, кухонну побутову техніку, потім завантажили ці коробки у машину. На заклики свідка щодо потреби виклику працівників міліції ніхто не відреагував. Через деякий час, після того як завантажили вказані коробки, позивачка повернулась разом з її батьком і вони удвох винесли і забрали із собою рідкокристалічний телевізор, що був раніше придбаний подружжям сторін.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
У відповідності до вимог ч.1,2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу, за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також за кошти, які належали їй, йому особисто.
У відповідності до змісту ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
На підставі ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності
подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
В судовому засіданні з пояснень сторін установлено, що з 25.11.2011 року до 23.07.2012 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано відповідим рішенням Жмеринського міськрайонного суду, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб 1-АМ №105661 (а.с.12) та рішенням суду від 23.07.2012 року (а.с.13).
Сторонами також визнано, що їм на праві спільної сумісної власності належать рідкокристалічний телевізор "LG 321LK43" вартістю 3849 грн., ортопедичний матрац "Токіо" вартістю 1300 грн., та тепловентилятор "GROL GR-HT" вартістю 80 грн.
При цьому відповідачем визнано заявлену вартість та фактичну наявність лише вказаних ортопедичного матраца і тепловентилятора, що відповідно не потребує доказування.
Натомість суд не приймає до уваги тверджень позивачки та її представника, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо приналежності до спільного майна сторін спірного віконного профіля та стосовно фактичної наявності у відповідача спірного телевізора, оскільки за відсутості підтвердження укладення у встановленому порядку в письмовій формі договору найму відповідного приміщення зазначені твердження сторони позову та показання свідка ОСОБА_8 не становлять підтвердження заявленої обставини, окім того, заперечені безспосередньо третьою особою, як власницею квартири, у якій вони встановлені; також показання позивачки та вказаних свідків не підтверджують факту наявності на час пред’явлення позову та розгляд справи по суті спірного телевізора у відповідача, що за наслідком заперечення останнім становить обов’язок доказування цих обставин перед судом виключно позивачкою.
Окрім того, суд не приймає до уваги представлений позивачкою договір від 16.05.2012 року (а.с.6), оскільки він як відповідний договір купівлі-продажу визначає виключно умови даного правочину, однак, не є належим фіскальним документом щодо підтвердження сплати відповідної суми коштів.
Таким чином, суд вважає недоведеним в судовому засідані обставини належності до об’єктів спільного майна подружжя сторін заявленого віконного профіля "Veka" з фурнітурою G-U.
Окрім того, за відсутності підтвердження відповідним актом опису майна суд приходить до висновку стосовно непідтвердження позивачкою фактичної наявності оспорюваного рідкокристалічного телевізора "LG 321LK43", що за відповідними роз’ясненнями п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" унеможливлює розгляд справи в цій частині вимог.
Разом з тим, наявна різниця у вартості спірного майна, як за заявленими позовними вимогами, що не передбачали пропозиції відповідої грошової компенсації та попереднього її внесення на депозитний рахунок стороною позивачів, так і за встановленими в судовому засіданні обставинами фактичної наявності лише частини спірних речей як спільного майна подружжя, що мають вкрай нерівнозначну вартість та є неподільними за правовою природою, із урахуванням неповідомлення суду ніяких підстав до відступу від засад рівності часток подружжя не визначає можливості вирішення заявленого спору в межах заявлених вимог щодо поділу в натурі спільного майна подружжя, а отже, позов не підлягає задоволенню за неаргументованістю та недоведеністю його позивачкою.
Враховуючи викладене, керуючись ст.355-357, 364 ЦК України, ст.57, 60, 69-71 СК України, п.24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" ст.5, 8, 15, 57, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я ОСОБА_11