Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/205/982/2012 р.
205/2577/2012 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.08.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.
при секретарі – Росовській О.Ю.
із участю : - позивачки ОСОБА_1,
- представника позивача ОСОБА_2,
- представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Вагонної дільниці №2 ст.Жмеринка про оскарження наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 20.08.2012 року звернулася до суду з цим позовом, вказавши, що 08.07.1998 року її було прийнято на роботу до Жмеринської дирекції по обслуговуванню пасажирів практикантом провідника пасажирських вагонів, а з 09.08.1998 року переведено на посаду провідника пасажирських вагонів. При цьому з нею був заключений трудовий договір про роботу на постійній основі. 09.02.2001 року вказану дирекцію було реорганізовано у вагонну дільницю №2 ст.Жмеринка, а 26.09.2006 року остання перетворена у вагонну дільницю ст.Жмеринка. Зазначила, що у 2004 році під примусом адміністрації відповідача підписала контракт №376, положення якого значно погіршували умови її праці. Обмежений термін дії контракту згодом періодично продовжувався додатковими угодами, останньою з яких його було продовжено до 17.01.2017 року. Натомість 05.06.2012 року адміністрацією відповідача їй було повідомлено, що за порушення п.6 розділу 18(а) вказаного контракту його з нею буде розірвано через два тижні з моменту попередження на підставі п.8 ст.36 КЗпП України у зв’язку із допущенням перевезення безквиткових пасажирів 22.05.2012 року. Наказом від 02.07.2012 року позивачку було звільнено з посади провідника пасажирських вагонів з вказаних підстав. Вважаючи дане звільнення незаконним з огляду на неправомірність укладення із нею контракту через попередню тривалу роботу на умовах безстрокового трудового договору, незаконність включення до контракту всупереч роз’яснень Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 21.12.2001 року додаткових підстав його розірвання за порушення, пов’язані із перевезенням безквиткових пасажирів і надмірної ручної поклажі, невідповідності прийнятого відповідачем рішення ступеню тяжкості врахованого проступку та заподіяної ним шкоди, неналежність акту перевірки від 22.05.2012 року про виявлення безбілетних пасажирів, вирішення питання про розірвання трудового договору без згоди профспілкового комітету тощо, просила скасувати наказ вагонної дільниці ст.Жмеринка від 02.07.2012 року №141/ос про її звільнення за п.8 ст.36 КЗпП України, поновити її на роботі в вагонній дільниці ст.Жмеринка на посаді провідника пасажирських вагонів, зобов’язати відповідача виплатити їй 2932,65 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на її користь 2350 грн. витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обгрунтування. Позивачка особисто заперечила наявність її підпису на акті перевірки від 22.05.2012 року № А 023535. Вказала, що з часу звільнення вона нікуди не працевлаштовувалась. Просили задоволити позов.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на викладені у письмових запереченнях обґрунтування того, що контракт із позивачкою був укладений у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року №764, що визначає обов’язковість його укладення з провідниками пасажирських вагонів, даний контракт з часу його укладення у 2004 році позивачкою не оскаржувався. Достатнім підтвердженням факту перевезення безквиткових пасажирів, що є підставою для дострокового припинення контракту, вважає акт перевірки уповноваженими працівниками Російської Федерації, рапортом начальника поїзда та протоколом оперативної наради. Також послався на відсутність визначених законом підстав розірвання трудового договору за п.8 ст.36 КЗпП України обов’язкової згоди профспілкового комітету. Пояснив, що до прийняття рішення про розірвання контракту позивачка не мала чинних дисциплінарних стягнень. Просив відмовити в позові.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
У відповідності до вимог ч.3 ст.235 КЗпП України у разі, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно п.5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року №170, умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.
В судовому засіданні з пояснень сторін установлено, що позивачка була звільнена з роботи згідно наказу вагонної дільниці ст.Жмеринка від 02.07.2012 року №141/ос року згідно п.8 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копію трудової книжки БТ-ІІ №3212326 (а.с.7-10).
З останньої також вбачається послідовне прийняття позивачки на роботу практикантом провідника пасажирських вагонів та переведення на постійній основі провідником пасажирських вагонів відповідно у липні та серпні 1998 року, що значно передувало подальшому укладенню строкового контракту №376 від 17.01.2004 року (а.с.12-13), строк дії якого згодом продовжувався додатковими угодами від 16.01.2009 року та 18.01.2012 року (а.с.14,15). Трудова книжка позивачки містить численні записи про її регулярні заохочення відповідачем протягом роботи провідником пасажирських вагонів.
Згідно довідки вагонної дільниці ст.Жмеринка від 26.07.2012 року (а.с.19) розмір одноденного заробітку позивачки станом на 01.07.2012 року складає 139,65 грн.
Із змісту пояснювальних записок від 23.05.2012 року позивачки ОСОБА_1 (а.с.18) за нетривалою стоянкою по ст.Калуга 22.05.2012 року вона не помітила, що двоє осіб, які супроводжували при посадці особу, що пересувалась в інвалідній колясці, не вийшли з обслуговуваного нею вагону. Дані обставини підтверджуються також рапортом начальника поїзду ОСОБА_4 (а.с.33).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони представлені із дотриманням вимог закону, ніким не заперечуються та не суперечать один одному.
Суд частково приймає до уваги доводи позивачки та її представника стосовно незаконності оспорюваного нею наказу відповідача про її звільнення, оскільки при прийнятті даного рішення Вагонною дільницею ст.Жмеринка не враховано фактичну недійсність умов контракту №376 від 17.01.2004 року стосовно можливості звільнення працівника та розірвання контакту з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії, зокрема, у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі, оскільки до укладення даного контракту можливість застосування такої вимоги до позивачки, що працювала у відповідача на аналогічній посаді на умовах простійного трудового договору, не передбачалась, натомість відповідачем не доведено суду ні в який спосіб відповідність вказаних умов контракту галузевим угодам та колективному договору, за відсутності чого у відповідності до п.5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року №170, такі умови контракту слід вважати недійсними, у зв’язку з чим вони не мають правових наслідків щодо їх застосування.
Також суд частково погоджується із доводами позивачки стосовно невідповідності акту ревізії від 22.05.2012 року серії А №023535, оскільки останній не підписаний особою, щодо порушень якої він складений, а також не містить належних застережень стосовно її відмови від підпису, що вбачається з копії даного акту (а.с.17).
Окрім того, визначення відповідного порушення перевезень безквиткових пасажирів позивачкою за теріторіальністю його вчинення поза межами України та складання ревізійних документів службовими особами іншої держави не визначає наслідків відповідної цивільної відповідальності за дане порушення на підставі законів України, яким є застосована підстава розірвання трудового контракту згідно п.8 ст.36 КЗпП України. Посилання ж на відповідний міжнародний договір, ратифікований Верховною Радою України, що може передбачати цивільну відповідальність позивачки, як резидента України, оспорювань рішення відповідача не містить.
Також судом визначається явна невідповідність прийнятого рішення про розірвання строкового трудового договору з позивачкою за визначених відповідачем обставин перевезення безквиткових пасажирів, що визначає лише можливість звільнення працівника та розірвання контракту, а не обов’язковість таких дій, оскільки згідно представлених самим відповідачем матеріалів, зокрема пояснювальної записки позивачки та рапорту начальника поїзду, таке перевезення не мало характер умисної дії із корисливою метою, а систематична регулярність заохочень трудової діяльності позивачки з боку відповідача та відсутність чинних дисциплінарних стягнень має визначати пріоритет збереження трудових відносин.
Суд не приймає до уваги твердження позивачки про неправомірність прийняття рішення про її звільнення без попереднього узгодження із профспілковим комітетом, разом з тим погоджуючись із доводами представника відповідача про правову можливість прийняття такого рішення роботодавцем чи уповноваженим ним органом без одержання згоди органу профспілки, оскільки на дані правовідносини не поширюються норми трудового законодавства за обмеженим переліком підстав розірвання трудового договору виключно за попередньою згодою профспілкового органу.
Однак, дана обставина не визначає загальної правомірності оспорюваного в межах даної справи рішення відповідача про звільнення відповідачки, незаконність якого визначається вищенаведеними висновками суду.
За таких обставин порушене трудове право позивачки підлягає відновленню у спосіб скасування незаконного наказу про її звільнення та поновлення на роботі з дати її звільнення.
При цьому з урахуванням того, що в судовому засіданні не здобуто доказів щодо працевлаштування позивачки за час її вимушеного прогулу з дня звільнення, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума її середнього заробітку в межах заявлених вимог протягом 21 робочого дня, з урахуванням визначеного самим відповідачем її одноденного заробітку, що згідно математичного розрахунку становить 2932,65 грн. (139,65 грн. х 21 день).
З урахуванням задоволення заявлених позовних вимог, які мають характер вимог майнового характеру та вимог, які не підлягають оцінці, стягненню з відповідача на користь держави сумарні судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, від сплати яких звільнена позивачка.
Відшкодування відповідачці компенсації витрат на правову допомогу не передбачається з огляду на обставини участі її адвоката безпосередньо в судовому засіданні в термін, що є меншим однієї години, розрахунок за тривалістю якої передбачається спеціальним законом.
Враховуючи викладене, керуючись 5, 8, 10, 60, 61, 174, 209, 210, 212-214 ЦПК України, ст. 36, 43, 44, 233, 235 КЗпП України, п.5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року №170, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити.
Визнати незаконним наказ Вагонної дільниці №2 ст.Жмеринка від 02.07.2012 року №141/ос про звільнення ОСОБА_1 за п.8 ст.36 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирських вагонів Вагонної дільниці №2 ст.Жмеринка з 02 липня 2012 року.
Зобов’язати Вагонну дільницю №2 ст.Жмеринка виплатити ОСОБА_1 2932 гривні 65 копійок заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнути з Вагонної дільниці №2 ст.Жмеринка на користь держави 429 гривень 20 копійок судового збору.
Рішення в частині стягнення заробітної плати допустити до негайного виконання.
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
СУДДЯ В.М. Верьовочніков