Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/205/664/2012 р.

205/1571/2012 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі:

головуючого – судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі – Росовській О.Ю.

із участю : - представника позивача ОСОБА_1

-          відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 07.05.2012 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з даним позовом, зазначивши, що 15.10.2011 року о 20 годині 30 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем "Мерседес Бенц", державний номерний знак НОМЕР_1, по автодорозі сполученням м.Вінниця – м.Могилів-Подільський у напрямку останнього, неподалік перехрестя із дорогою на с.Некрасове Вінницького району допустив наїзд на її сина ОСОБА_5, який знаходився на узбіччі дороги і зупиняв транспортні засоби, внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень він загинув на місці. Власником вказаного транспортного засобу на момент вчинення ДТП був ОСОБА_2, ОСОБА_3 керував даним автомобілем на підставі нотаріальної довіреності. Порушену за вказаним фактом кримінальну справу постановою слідчого від 26.12.2012 року було закрито у зв’язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_3 складу злочину, ДТП сталося з вини ОСОБА_5 Посилаючись на власний пенсійний вік та хворобливий стан здоров’я, на обставини втрати свого єдиного сина, що негативно вплинули на її психологічний стан та спричиняють їй душевні страждання, та вважаючи винним ОСОБА_6 у загибелі її сина, просила стягнути на свою користь солідарно з відповідачів 15000 грн. моральної шкоди, а також 2000 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ОСОБА_4 вимоги, мотивуючи їх викладеними у позові обгрунтуваннями. Просив задоволити позов.

Обидва відповідачі пред’явлений до них позов не визнали, посилаючись на встановлені органом досудового слідства обставини відсутності у діях ОСОБА_6 складу злочину та можливості уникнути наїзду, винність у ДТП самого загиблого ОСОБА_5, який перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння та пересувався по проїзній частині дороги. Вважали, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало умисні протиправні дії саме ОСОБА_5 стосовно порушення ним Правил дорожнього руху. Вказали, що з власної ініціативи вони за особисті кошти здійснили поховання ОСОБА_5, а тому надалі нічого не винні позивачці. Зауважили, що цивільно-правова відповідальність власника даного автомобіля була застрахована у страховій компанії "Оранта", а тому остання повинна відшкодовувати шкоду, якщо така взагалі повинна виплачуватись. При цьому уточнили, що ними не викликався на місце аварії представник страхової компанії та не повідомлялось останній про дане ДТП. Будучи ознайомленими із змістом постанови про закриття кримінальної справи від 26.03.2012 року вони її не оскаржували. Просили відмовити в позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до змісту ч.1, п.9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно вимог п.1,2 ч.2, ч.3,4 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ч.8 ст.8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.3 ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується, зокрема, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що внаслідок обставин використання ОСОБА_3 на відповідній правовій підставі 15.10.2011 року належного ОСОБА_2 автомобіля "Мерседес Бенц", державний номерний знак НОМЕР_1, що є джерелом підвищеної небезпеки, сталося ДТП з вини пішохода ОСОБА_7, що є сином позивачки, і який допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого останній помер на місці пригоди.

Дані обставини підтверджуються копією свідоцтв про народження та про смерть ОСОБА_5 (а.с.6,7 відповідно), довіреності від 14.12.2010 року (а.с.11), технічного паспорту вказаного транспортного засобу та свідоцтва про право ОСОБА_3 на керування відповідною категорією транспортного засобу (а.с.12), постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 26.03.2012 року про закриття кримінальної справи (а.с.8), оригінал якої судом додатково вивчено в ході огляду кримінальної справи №11040339, а також іншими матеріалами останньої.

Суд приймає до уваги вказані докази, оскільки вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Суд в цілому погоджується із доводами позивачки про обставини заподіяння їй смертю сина моральної шкоди, пов’язаної із душевними стражданнями з приводу втрати власної дитини, і не приймає заперечення відповідачів щодо їх тверджень стосовно умисного порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху, оскільки вони носять виключно догматичних характер особистих розмірковувань і не підтверджені обґрунтуванням та мотивацією постанови про закриття кримінальної справи, із висновками якої відповідачі мовчазно погодились свого часу після ознайомлення з нею без її подальшого оскарження, і на яку активно посилались у власних запереченнях позову.

Зокрема, смерть ОСОБА_5, що стала наслідком ДТП, за наявності відповідного його умисла повинна була становити ознаки спроби самогубства, активно бажаючи чи свідомо припускаючи настання власної загибелі, однак належних доказів цьому відповідачами суду не представлено.

Так, у першу чергу зміст постанови про закриття кримінальної справи не містить жодного застереження про умисний характер вчинюваних ОСОБА_5 дій щодо порушення ним Правил дорожнього руху.

Натомість перетин останнім проїзної частини за складеними в ході розслідування кримінальної справи схемами відбувався фактично впритул до дорожньої розмітки пішохідного переходу, що навіть за фактом перебування його у стані алкогольного сп’яніння, ступінь якого медичним дослідженням встановлена як легка, не становить жодних уявних відповідачами ознак наміру загиблого до умисного позбавлення себе життя у такий спосіб.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідачів на твердження допитаних в ході розслідування кримінальної справи інших осіб, які перебували поруч із місцем подій, оскільки вони містять переважно власні судження та припущення, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Не приймаються судом до уваги зауваження відповідачів щодо їх витрат на добровільне поховання загиблого ОСОБА_5, оскільки дані витрати мають характер майнових, що розмежовується законом із заявленими позивачкою вимогами немайнового характеру і не пов’язані з їх розміром.

Таким чином, судом встановлено у даному конкретному випадку наявність заподіяної позивачці ОСОБА_4 дочасною смертю її сина ОСОБА_5 моральної шкоди, яка має причинний зв’язок із обставинами спільного правомірного використання відповідачами джерела підвищеної небезпеки, що визначає підстави її солідарного відшкодування останніми за не доведенням ними заподіяння даної шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, виключно які є визначеними законом підставами звільнення від відшкодування такої шкоди, незалежно від експертних висновків про відсутність у ОСОБА_3 технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5

При цьому повідомлені відповідачами обставини щодо не виклику ними на місце ДТП представника страхової компанії та неповідомлення останній про даний страховий випадок визначають недодержання визначеного законом порядку страхового відшкодування та відсутність підстав його здійснення страховою компанією, у зв’язку з чим її участь в розгляді даного справи судом визначена недоцільною.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром заявленого позивачкою грошового відшкодування моральної шкоди, оскільки безпосередньо з вини її сина відбулось ДТП, що спричинило його смерть, і ці дії загиблого відбувались у стані його легкого алкогольного сп’яніння.

А тому, з урахуванням принципів розумності та справедливості, розмір заявленого відшкодування підлягає суттєвому зменшенню.

При цьому суд не враховує визначені законом застереження стосовно обмеження неврахування вини потерпілого щодо відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, оскільки позивачкою дана обставина ніяк не аргументована; незважаючи на її непрацездатний вік та зауваження щодо спільного проживання без реєстрації в одному будинку у довідці органу місцевого самоврядування обставини надання загиблим ОСОБА_5 утримання матері не підтверджені застереженням щодо об’єднання їх спільним побутом та спростовуються іншими документальними даними тої самої селищної ради за передуючий розгляду справи період та поясненнями колишньої дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_8, що містяться в матеріалах кримінальної справи.

З урахуванням часткового задоволення позову судовий збір із розрахунку позовних вимог немайнового характеру, від сплати якого при подачі даного позову звільнена позивачка, підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь держави.

Аналогічно витрати на правову допомогу підлягають компенсації позивачці за рахунок відповідачів у визначеному законом порядку з урахуванням загальної участі в судових засіданнях її адвоката у межах трьох годин.

Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 61, 174, 209, 210, 212, 213, 214, 224-226 ЦПК України, ст.16, 23, 1167, 1187, 1200 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 7000 гривень моральної шкоди та 1287 гривень 60 копійок компенсації витрат на правову допомогу, а також на користь держави (р/р 31211206700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 37755173, рядок 1.2.) - 107 гривень 30 копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я