Справа № Провадження №11-327/12 11/1090/1463/12 Головуючий у І інстанціїЧірков

Категорія42Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

02.04.2012

УХВАЛА

Іменем України

28 березня 2012 року                                                                       м. Київ.

Колегія суддів судової палати

з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого                     Ігнатюка О.В.

суддів                     Димарецького В.М., Левчука О.Д.

з участю: прокурора           Скрипки І.М.

захисника ОСОБА_2

особи звільненої від

кримінальної відповідальності ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_4 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Органом досудового слідства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружена, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацююча, яка мешкає в сел. Старі Петрівці Київської області Вишгородського району на пров. Б.Хмельницького, 20, раніше не судима

обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

          Відповідно до пред’явленого обвинувачення, 10 червня 2010 року, близько 18 год. 50 хв. ОСОБА_3, керуючи власним автомобілем «Хюндай –Таксон»д.н.з. НОМЕР_1, під час виїзду з прилеглої території човнової станції на головну дорогу Київ –Вишгород –Десна в напрямку м. Вишгород, в районі 28 км+830 м, порушила п.п. 1.5, 1.10, 10.2 ПДР України внаслідок чого допустила зіткнення свого автомобіля з мотоциклом НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в напрямку сел. Десна. В результаті зіткнення транспортних засобів ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

          Постановою Вишгородського районного суду від 22 листопада 2011 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», провадження по справі закрито, цивільний позов залишено без розгляду, вирішені питання про речові докази та запобіжний захід.

В апеляції представника потерпілого вказано на наявність істотних порушень кримінально –процесуального закону, а також на порушення прав ОСОБА_5 на відшкодування майнової і моральної шкоди. В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що суд повинен був постановити обвинувальний висновок із звільненням засудженої від покарання. Звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності порушені права потерпілого на відшкодування майнової і не майнової шкоди. Просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника ОСОБА_2 та особи, звільненої від кримінальної відповідальності ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції, вважали, що ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито відповідно до вимог закону, доводи апеляції вважали надуманими, просили апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду –без змін;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, її доводи вважав не обґрунтованими, просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду –без змін;

вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.

Вивчивши дані про особу обвинуваченої, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 підпадає під дію п. «в»ст. 1 та ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року. Матеріали справи дійсно містять дані про те, що ОСОБА_3 має трьох неповнолітніх дітей і не позбавлена батьківських прав щодо них.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано і те, що підстави які унеможливлюють застосування амністії щодо ОСОБА_3 відсутні.

Обов’язковою умовою застосування щодо особи амністії є згода цієї особи на застосування амністії ( ст. 9 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 році).

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 дала згоду на застосування щодо неї амністії. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні судів і не розглянуті судами підпадають звільненню від кримінальної відповідальності. За умови поширення на ОСОБА_3 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року, вчинення злочину до набрання чинності цим Законом, наявності її згоди на застосування амністії та відсутність даних, які б указували на те, що ОСОБА_3 підпадає під дію ст. 7 зазначеного вище Закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії та про необхідність закриття кримінальної справи.

Доводи апеляції представника потерпілого не ґрунтуються на вимогах закону. Так, за наявності зазначених вище обставин, застосування щодо ОСОБА_3 акту амністії шляхом звільнення її від кримінальної відповідальності є обов’язковим і прямо передбачене ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року. Посилання апелянта на вимоги п.4 ч.1. ст. 6 та ч.2 ст. 6 КПК України (в редакції, яка діяла на час винесення постанови) про необхідність постановлення обвинувального вироку із звільненням засудженої від покарання, не ґрунтуються на вимогах закону. Так, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року передбачено необхідність звільнення осіб від кримінальної відповідальності. Оскільки даний закон є спеціальним по відношенню до КПК України, то у вирішенні питання про можливість звільнення осіб від кримінальної відповідальності повинні застосовуватись положення саме цього закону. Доводи апеляції представника потерпілого про порушення права потерпілого на відшкодування майнової та немайнової шкоди не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки цивільний позов потерпілого був залишений без розгляду, що не позбавляє його права на подачу такого позову в порядку цивільного судочинства про що суд роз’яснив потерпілому у постанові.

Наведене у свої сукупності указує на необґрунтованість поданої апеляції. Постанова Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає в зв’язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляцію –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 382 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляцію представника потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7