Справа № Провадження №11-298/12 11/1090/1187/12 Головуючий у І інстанціїСвінціцька

Категорія51Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

02.04.2012

УХВАЛА

Іменем України

28 березня 2012 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Ігнатюка О.В.

суддів Говорухи В.І., Левчука О.Д.

з участю: прокурора Скрипки І.М.

засудженого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, який мешкає на вул. Білоцерківській, 24 в сел. Саливінки Васильківського району Київської області, раніше не судимого

засуджено за ч.2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років;

на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання із випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю в 2 роки і 6 місяців;

на підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладені наступні обов’язки: періодично з’являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

вирішене питання про речові докази.

Згідно із вироком, злочин засудженим був вчинений за наступних обставин.

01 квітня 2011 року близько 14.00 год. ОСОБА_2 маючи намір на незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів з метою збуту, перебуваючи в м. Біла Церква Київської області на вулиці Об’їзній, у невстановленої в ході досудового слідства особи за 600 грн. незаконно придбав 5 мл та 7 мл наркотичного засобу «опій ацетильований», який знаходився відповідно в разовому медичному шприці та у пластиковій пляшці, які він поклав до кишень своїх штанів. Після чого, ОСОБА_2 на громадському транспорті вказаний наркотичний засіб незаконно перевіз до будинку за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, де незаконно зберігав при собі з метою подальшого збуту. Цього ж дня близько 18-ї години ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього указаний наркотичний засіб.

У апеляції прокурора вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого внаслідок його м’якості. В обґрунтування апеляції прокурор послався на те, що суд в мотивувальній частині вироку не зазначив з яких причин не застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є порушенням вимог ст. 334 КПК України. Також зазначив, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4 внаслідок м’якості. Просив вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 6 місяців без конфіскації майна у зв’язку з тим, що останній на момент вчинення злочину був неповнолітній.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який апеляцію підтримав, підтвердив доводи цієї апеляції, звернувши увагу при цьому на те, що тривалість іспитового строку не відповідає вимогам ст. 104 КК України, просив апеляцію задовольнити, постановити новий вирок, яким посилити призначене ОСОБА_4 покарання;

засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора, вирок вважав законним та обґрунтованим, просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін;

захисника, який заперечував проти апеляції прокурора проте вважав, що вирок підлягає зміні в частині терміну іспитового строку, зважаючи на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин у неповнолітньому віці тому іспитовий строк не може перевищувати двох років;

дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин наведених у вироку та кваліфікації дій засудженого, щодо яких судом першої інстанції, за згодою всіх учасників процесу докази не досліджувались і які у апеляції не оскаржувалися, судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.365 КПК України не перевірялися.

Доводи апеляції прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 75 КК України та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості, а також про відсутність мотивації незастосування покарання у виді конфіскації майна не ґрунтуються ні на вимогах закону, ні на матеріалах справи. Як вбачається із вироку, суд при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом’якшують покарання. Із урахуванням цих чинників, суд, із дотриманням вимог ст. 65 КК України, призначив засудженому покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, за своїм видом та розміром відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Із урахуванням обставин вчинення злочину, даних про особу засудженого та обставин, які пом’якшують покарання суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення засудженого можливе без його ізоляції від суспільства і на законних підставах звільнив його від відбування покарання із випробуванням, належним чином мотивувавши своє рішення. Додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосоване відповідно до вимог закону, зокрема ст.ст. 77 та 98 КК України. Належних доводів необхідності посилення призначеного засудженому покарання та призначення цього покарання без застосування ст. 75 КК України у апеляції не наведено. Не знаходить таких підстав і колегія суддів. У зв’язку із цим колегія суддів вважає такими, які не підлягають до задоволення вимоги апеляції в частині призначення засудженому більш суворого покарання без застосування вимог ст. 75 КК України.

Поряд із цим,колегія суддів вважає, що при визначені терміну іспитового строку суд допустився помилки. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 вчинив злочин будучи неповнолітнім. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 104 КК України у разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. Таким чином, встановлення ОСОБА_2, як особі, яка вчинила злочин будучи неповнолітнім, іспитового стоку тривалістю в 2 роки та 6 місяців не можливо визнати законним у зв’язку із чим цей строк підлягає зменшенню до двох років.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 104 КК України тривалість іспитового строку встановленого даним вироком ОСОБА_2 зменшити до двох років.

В іншій частині вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6