ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Львів, вул. Чоловського, 2
Справа № 2а-6777/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2008 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Сакалоша В.М.,
при секретарі - Бредехіній Н.О..,
за участю: позивача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі 7162,55 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що він є учасником бойових дій та що йому було виплачено не в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу за 2004 - 2008 роки, чим порушено Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ та п.3 ст.22 Конституції України. Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась у 2005, 2006, 2007 та 2008 роках внаслідок неправомірних дій Відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі. Просить суд позов задовольнити.
В судовому засідані позивач позовні вимоги підтримав повістю, просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач подав письмові заперечення, які мотивує тим, що Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації діяло відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як у 2006, 2008 та 2008 роках, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову, на чому наполягає, просить суд адміністративну справу розглядати без його участі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ (далі -Закон 3551), Рішеннями Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Позивач, ОСОБА_1., є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 18 червня 1996 року.
Згідно з статтею 12 Закону України 3551 від 22 жовтня 1993 року - щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 Закону 3551 - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Між тим, вказана допомога виплачена позивачу відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за рахунок державного бюджету у визначених Законом України “Про Державний бюджет України” на 2004 - 2008 роки розмірах .
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як свідчать фактичні обставини справи, вказані списки були надані за відповідні періоди з зазначенням виплати у занижених розмірах. Таким чином фактично щорічну виплату разової грошової допомоги позивачу здійснювали лише частково.
Як вбачається з заперечень проти позову Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації № 2510 від 26.09.2008 року щорічну виплату разової грошової допомоги проводились починаючи з 2004 року і така становила: у 2004р. - 120грн., у 2005р. - 250 грн., у 2006р. - 250 грн., у 2007р.- 280 грн. та у 2008 р.- 310 грн.
Судом встановлено, що у 2005, 2006 роках Конституційним Судом України не приймались рішення щодо визнання неконституційними положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в частині визначення розміру щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни.
В Рішенні Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, зокрема пункту 20 розділу ІІ, згідно якого, розмір щорічної до 5 травня виплати разової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як учаснику бойових дій неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2008 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” з першого квітня 2008 року складала 481,00 грн., то несплачена сума допомоги складає 2095 грн. (481,00 грн. мінімальна пенсія за віком х 5 розміри пенсії - 310 грн. фактично виплаченої допомоги позивачу), чим порушено його конституційне, право передбачене ст. 46 Конституції України.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивачу допомогу було виплачено у 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках, а відповідно до пункту 4 статті 17-1 Закону 3551-ХІІ - він мав право звернутися за вищезазначеною допомогою та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата такої, саме з цього моменту Позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивачем не викладено обставин для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними. І тому суд погоджується з відповідачем про пропущення строку звернення позивача до суду, щодо вимог виплати спірної допомоги у 2005, 2006 та 2007 роках.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача базуються на законі, обґрунтовані і доведені у судовому засіданні, і тому слід стягнути з відповідача на користь позивача, як учасника бойових дій, разову грошову допомогу за 2008 рік в сумі 2095 грн., в частині позову, щодо несплаченої грошової допомоги за 2005, 2006 та 2007 роки, слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст.7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обюласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1. недоплачену частину разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2008 рік в сумі 2095 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В. Сакалош