_____________________________________________________________________________
Справа№1512/7896/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді –Брайловської А.І.
за участю секретаря – Шепітко П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особі Шоста Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, «Про встановлення факту проживання однією сім’єю»,
ВСТАНОВИВ:
07.06.2012 року (23.07.2012 року було подано уточнену заяву, відповідно до якої залучено зацікавлену особу –ОСОБА_2) заявниця звернулася до суду з вимогою про встановлення факту її проживання однією сім’єю з ОСОБА_3 з травня 1946 року до 17 лютого 2005 року, посилаючись на те, що вони з 1989 року проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка була зареєстрована у рівних частках за ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, були пов’язані спільним господарством та бюджетом. З ОСОБА_3 заявниця почала проживати сумісно однією сім’єю після його одруження на матери ОСОБА_1 у травні 1946 року. Фактично ОСОБА_3 був вітчимом заявниці та весь час, починаючи з 1946 року проживав сумісно з заявницею, оскільки з 1972 року став непрацездатним та знаходився на утриманні ОСОБА_1 та її чоловіка. 17 лютого 2005 року ОСОБА_3 помер. Заявниця, як спадкоємець четвертої черги, звернулась до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак їй було відмовлено та запропоновано звернутись до суду для встановлення факту проживання з померлим однією сім’єю. Звернення до суду було зумовлено тим, що заявниця дійсно проживала з ОСОБА_3 більш як 5 років та фактично є спадкоємцем четвертої черги.
Представник зацікавленої особи Шостої Одеської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, сповіщався належним чином, просив суд розглядати справу за його відсутність, проти задоволення заяви не заперечував.
Зацікавлена особа ОСОБА_2, яка є дочкою заявниці, у судове засідання не з’явилась, сповіщалась належним чином, просила суд розглядати справу у її відсутність, проти задоволення заяви не заперечувала.
Вислухавши пояснення представника заявниці та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із задоволенням заяви з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почала проживати сумісно однією сім’єю у травні 1946 року. ОСОБА_3 14 травня 1946 року уклав шлюб з ОСОБА_6, яка була матір’ю ОСОБА_1 (на той час також Павленко). З моменту укладення шлюбу між заявницею та ОСОБА_3 склалися гарні стосунки, як між донькою та батьком.
Після одруження заявниці, її мати ОСОБА_7 і вітчим ОСОБА_3 стали проживати спільно з сім’єю ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були обидва непрацездатні та мали інвалідність, а тому знаходились на утриманні ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_5.
23 грудня 1989 сім’я ОСОБА_5 отримала за ордером трикімнатну квартиру за адресою: м.Одеса, просп. Ленінської Іскри (просп. Маршала Жукова), 32, кв.167. У якості членів сім’ї право на зазначену квартиру отримали ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3. ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 починаючи з цього часу постійно проживали в цей квартирі, вели спільно господарство, спільно здійснювали ремонт в квартирі, придбавали побутову техніку та меблі в квартиру, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного.
В 1993 році зазначена квартира була приватизована на всіх зазначених осіб у рівних частках. 23 листопада 1993 року власникам квартири було видано свідоцтво про право власності. ОСОБА_3 належала 1/3 частина квартири.
Допитані судом у якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що вони знайомі з ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 з початку 1990 року, з моменту їх переїзду до міста Одеси з міста Нальчик. Свідки неодноразово відвідували сім'ю ОСОБА_1 в їх квартирі, свідкам до смерті ОСОБА_3 в 2005 році не було відоме про те, що він є не рідним батьком ОСОБА_1, оскільки в сім'ї його завжди називали дідусь, а сама ОСОБА_1 називала його батьком.
У відповідності до довідки з місця проживання ОСОБА_3 проживав в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 до 17.02.2005 року.
17 лютого 2005 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-ЖД №000805 від 17.02.2005 року.
28 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Шостої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Однак, у листі від 31 травня 2012 року завідувач нотаріальної контори повідомив заявницю, що факт проживання спадкоємців однією сім’єю може бути встановлений лише у судовому порядку та рішення суду буде підставою для визнання заявниці спадкоємцем четвертої черги.
Одночасно із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 також надала довідку про те, що вона з 1990 року по даний час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
У заявниці немає можливості надати до нотаріальної контори необхідні для прийняття спадщини документи, тому вона звернулась до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_3
Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, враховуючи відсутність заперечень про встановлення цього юридичного факту зі сторони Шостої одеської державної нотаріальної контори та ОСОБА_2 та враховуючи наявні у справі докази (довідки, свідоцтва), суд вважає за необхідне встановити юридичний факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Суд також враховує, що не встановлення факту, позбавляє заявницю можливості оформити своє право на спадщину, тому вона вправі вимагати від суду захисту своїх суб’єктивних прав.
Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом (п.21).
У відповідності до положень ч. 2 ст. 234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 3 Сімейного кодексу України, ст. 1264 Цивільного кодексу України, ст.ст. 209, 212-215, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Уточнену заяву ОСОБА_1, зацікавлені особі Шоста Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім’єю задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім’єю з травня 1946 року по 17 лютого 2005 року тобто до дня смерті ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя : Брайловська А. І.