_____________________________________________________________________________
Справа№1512/7929/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді: Брайловської А.І.;
за участю секретаря Шепітко П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, - «Про визнання права особистої приватної власності»,
ВСТАНОВИВ:
07.06.2012 року позивачка ОСОБА_1Є звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права особистої приватної власності на однокімнатну квартиру №32 в будинку №3 по прос. Маршала Жукова в м. Одесі, загальною площею 30,6 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м., посилаючись на те, що в період шлюбу придбала однокімнатну квартиру №32 в будинку №3 по пр.. Маршала Жукова в м.Одесі, загальною площею 30,6 кв.м, та оформила на ім’я відповідача ОСОБА_2, що вбачається із договору купівлі-продажу від 15.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН»за №8159915 від 06.12.2004 року. Оскільки, за твердженням позивачки, квартира АДРЕСА_1, придбана під час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, вона вимушена звернутись з цим позовом до суду.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався двічі належним чином.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивачки, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
Сторони по справі знаходились в зареєстрованому шлюбі з 09.08.2004 року (актовий запис №1 від 09.08.2004 року виданий виконкомом Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області).
Від даного шлюбу народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 724 від 24.05.2005 року, виданий відділом РАЦС Київського районного управління юстиції м. Одеси.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано в 2007 році.
13 вересня 2011 року відповідно до заочного рішення Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період шлюбу ОСОБА_1 придбала однокімнатну квартиру№32 в будинку №3 по прос. Маршала Жукова в м. Одесі, загальною площею 30,6 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м. та оформила на ім’я відповідача ОСОБА_2, що вбачається із договору купівлі-продажу від 15.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» за №8159915 від 06.12.2004 року.
За для придбання вищевказаної квартири (у забезпечення виконання забов»язання позичальником банком прийнято у заставу однокімнатну квартиру за адресою: м. Одеса, просп.. Маршала ЖуковаАДРЕСА_2) 15 листопада 2004 року був укладений кредитний договір №1761-08 ОФН між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та відповідачем по справі ОСОБА_2 про надання останньому кредиту у сумі дев’ять тисяч доларів США.
У забезпечення кредитного договору було укладено договір поруки №1761/1 від 15 листопада 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_1, відповідно до якого позивачка зобов’язалася перед кредитором відповідати за виконання позичальником усі зобов’язання у повному обсязі.
За домовленістю з ОСОБА_2 позивачка зобов’язалась сплачувати особисто кредит, а ОСОБА_2 пообіцяв укласти договір про переоформлення квартири на ОСОБА_1. Проте ОСОБА_2 відмовляється та ухиляється від переоформлення квартири на ОСОБА_1
Суд, враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, вважає позов підлягаючим задоволенню.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що спірну квартиру відповідач та позивачка придбали в період шлюбу. Шлюб було розірвано в 2007 році. Враховуючи дану обставину, суд дійшов висновку про те, що кошти на оплату квартири за кредитним договором, внесені ОСОБА_1 з 02.08.2007 року є особистими грошами ОСОБА_1
Позивачка пояснила, що відповідач не сплачував житлові й комунальні послуги, не брав участі у витратах на утримання квартири. Всі тяготи по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання й ремонту квартири несе вона. З 2006 року відповідач у її квартирі не проживає. Їй відомо, що відповідач створив іншу родину й постійно проживає з нею.
Так відповідно до квитанцій про сплату кредиту за договором №1761-08 ОФН між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та відповідачем по справі ОСОБА_2, за яким ОСОБА_1 є поручителем, позивачка сплачувала та сплачує кредит особисто (а.с. 14-29).
Згідно з актами за 2008-2012 роки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3.
На підтвердження платоспроможності ОСОБА_1 поснила, що до 2007 року гроші на оплату кредиту їй надавали батьки, з 2007 року по теперішній час ОСОБА_1 сплачує кредит особисто. Спроможність оплатити кредит ОСОБА_1Є підтвердила довідками про доходи з 2009 року по теперішній час та відомостями з трудової книжки.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири..., грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Ст.60 СК України та ст. 368 ЦК України передбачають, що майно, набуте подружжям з часу шлюбу, належить дружині та чоловікові на підставі спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Отже, за аналізом приведених правових норм, зазначене вище майно, придбане в період перебування сторін у шлюбі, а тому воно є подружнім, тобто є об»єктом спільної сумісної власності.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до вимог ст.. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Враховуючи викладене та той факт, що спірна квартира придбана у період шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що дана квартира АДРЕСА_4 є їх спільною сумісною власністю, а як наслідок ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_5.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Так, у судовому засіданні позивачка зазначила, що з нею проживає неповнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, котра знаходиться на її утриманні.
13 вересня 2011 року відповідно до заочного рішення Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, де вказано, що батько матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні не приймає, ухиляється від виконання батьківських обов»язків.
Крім того, судом встановлено, що шлюб між сторонами було розірвано 02 серпня 2007 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2007 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_5 трьох років.
Суд приймає до уваги вищевказану обставину та вважає, що можна відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї (аліменти було стягнуто в період шлюбу). Крім того, неповнолітня дитина від шлюбу сторін по справі ОСОБА_4 проживає разом із матір»ю за адресою спірної квартири та перебуває на її утриманні.
Крім того, відповідно до довідок про заборгованість за аліментами на доньку ОСОБА_2в. становить станом на 01.02.2012 року 35 101, 43 гривні (а.с. 40).
Враховуючи викладене (проживання неповнолітньої дитини разом із матір’ю, один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, не сплачує аліменти на утримання дитини, кошти на погашення кредиту, взятого на сплату квартири за договором купівлі-продажу вносяться ОСОБА_1Є.), суд вважає за можливе визнати право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 за ОСОБА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.3 Цивільного-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним-процесуальним кодексом України звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.
Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.
Як передбачає ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Встановлені судом обставини за наданими належними та допустимими доказами свідчать про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 10,60,61,88,213,215 ЦПК України, ст.57 СК України, суд –
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_7 (загальною площею –30,6 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м.) особистою приватною власністю ОСОБА_1.
Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 (загальною площею –30,6 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м.) –припинити.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.
Суддя : Брайловська А. І.