Справа № 2-7900/11 провадження № 22-ц/0390/502/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.
Категорія: 51 Доповідач: Свистун О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.03.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Свистун О В,
суддів - Данилюк В.А., Завидовської-Марчук О.Г.,
при секретарі Галицькій І.П.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,
представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лутекс», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку про визнання відносин трудовими, встановлення факту трудового каліцтва та зобов’язання скласти акти форми Н-1, Н-5,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лутекс» на рішення Луцького міськрайонного суду від 05 вересня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю (далі ОСОБА_6) «Лутекс», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку про визнання відносин трудовими, встановлення факту трудового каліцтва та зобов’язання скласти акти форми Н-1 і Н-5 покликаючись на те, що 22 листопада 2006 року ОСОБА_6 «Лутекс» запросило його та ще сімох робітників на роботу для виконання демонтажних робіт даху будівлі ткацького цеху № 2. Цього ж дня він разом із бригадою прийшли на місце виконання робіт, де працівник товариства ОСОБА_7 показав об’єм та характер робіт, обумовив плату за виконання даних робіт та повідомив, щоб 23 листопада 2006 року приступили до роботи. Цього ж числа всі приступили до роботи з відома ОСОБА_7 та директора товариства. Демонтажні роботи вимагали тривалого перебування на висоті. Всі роботи виконувалися засобами, матеріалами та інструментами роботодавця.
28 листопада 2006 року, виконуючи демонтажні роботи, ОСОБА_1 впав з висоти, в зв’язку з чим отримав тілесні пошкодження і на даний час є інвалідом першої групи по загальному захворюванню.
Проте, відповідач відмовився складати будь-які акти про нещасний випадок на виробництві, чому він вимушений звернутися в суд за захистом своїх прав.
Вважає, що між ним та товариством склалися трудові відносини, хоча документи не були оформлені належним чином, однак він був допущений до виконання робіт.
Просить визнати відносини трудовими, встановити факт трудового каліцтва та зобов’язати скласти акти форми Н-1і Н-5 про нещасний випадок, який пов’язаний з виробництвом.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лутекс» про визнання відносин трудовими, встановлення факту трудового каліцтва та зобов’язання скласти акти форми Н-1, Н-5 – задоволено.
Визнано відносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лутекс» з 23 листопада 2006 року під час виконання ним демонтажних робіт на даху приміщення ткацького цеху №2 по вул. Карбишева, 2 в м. Луцьку – трудовими.
Визнано каліцтво, якого зазнав ОСОБА_1 від падіння з висоти 28 листопада 2006 року під час виконання ним демонтажних робіт на даху приміщення ткацького цеху №2 по вул. Карбишева, 2 в м. Луцьку - пов’язаними з виробництвом.
Зобов’язано ОСОБА_6 «Лутекс» скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом за формою Н-1.
Додатковим рішенням цього ж суду від 02 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 «Лутекс» в дохід держави 25 грн. 50 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 «Лутекс» вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що трудовий договір з позивачем не укладався.
В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.
Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2006 року біля 18 години на території ОСОБА_6 «Лутекс» стався нещасний випадок із ОСОБА_1, а саме, під час виконання демонтажних робіт даху будівлі ткацького цеху № 2 він упав з висоти. Після тривалого лікування йому встановлено першу групу інвалідності по загальному захворюванні (а.с. 6, 11). Із заключення комісії з розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 на території ОСОБА_6 «Лутекс» (а.с. 6) слідує, що на товаристві 29 листопада 2006 року наказом по ОСОБА_6 «Лутекс» № 1-р була створена комісія з розслідування даного нещасного випадку. Із даного заключення комісії вбачається, що представник товариства ОСОБА_7 перед початком робіт особисто віддав договір підряду ОСОБА_1 для ознайомлення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 (як член комісії) на час нещасного випадку працював в ОСОБА_6 «Лутекс» по договору (а.с. 6), що підтвердив в судовому засіданні й представник товариства. Із пояснень позивача встановлено, що пропуски робітникам, зокрема йому, не було виписано, а проводив їх на територію товариства для проведення робіт сам ОСОБА_7 Дані пояснення відповідач товариства ні чим не спростував. Надана суду копія тимчасової перепустки не може бути доказом того, що 28 листопада 2006 року ОСОБА_1 знаходився на території ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», а не на території товариства, оскільки дана перепустка виписана старшим інспектором з кадрів дійсна до 23 листопада 2006 року. Отже, за даною перепусткою ОСОБА_1 міг пройти на територію тільки 23 листопада 2006 року.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач на час нещасного випадку працював у відповідача.
Однак, з висновком суду, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір уважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що 22 листопада 2006 року ОСОБА_1 разом із іншими робітниками, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та іншими, прийшли на ОСОБА_6 «Лутекс» по запрошенню працівника товариства ОСОБА_7, для виконання демонтажних робіт даху будівлі ткацького цеху № 2. Із позовної заяви позивача вбачається, що в цей же день ОСОБА_7 показав об’єм та характер робіт, обумовив плату за виконання даних робіт та повідомив, щоб приступили до роботи на слідуючий день, тобто 23.11.2006 року, що і було зроблено.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 заяви про прийняття його на роботу в товариство не писав, наказ про прийняття його на роботу не видавався, а також не вносилися відповідні записи до його трудової книжки, яку він до відділу кадрів не надавав, що він не заперечив у судовому засіданні.
Із листа територіальної державної інспекції праці у Волинській області (а.с. 71) вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований в Луцькому міському центрі зайнятості з 08.11.2006 року, як такий, що шукає роботу. З 15 11.2006 року йому було надано статус безробітного і призначено виплату по безробіттю. З 20 листопада 2006 року допомога по безробіттю почала виплачуватися в повному обсязі. Отже, в день коли стався нещасний випадок ОСОБА_1 перебував в центрі зайнятості на обліку як безробітний і одержував допомогу як безробітний.
Таким чином, відповідно до ст. 837 ЦК України, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_6 «Лутекс» склалися не трудові, а цивільно-правові відносини, що не було перевірено судом першої інстанції. В даних правовідносинах сторони виступали як замовник та виконавець і останній зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу. За виконання роботи відповідач сплачував обумовлену в договорі винагороду, передбачену цивільним законодавством, а не трудовим. Крім того, саме так описав правовідносини, які склалися між ним та відповідачем, в позовній заяві ОСОБА_1
Отже, із встановлених судом обставин слідує, що ОСОБА_1, працював по цивільно-правовій угоді, а тому акт Н-1 у разі настання нещасного випадку під час виконання таких робіт, не складається, так як робітник виконує роботу на свій ризик.
Згідно із Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року, які були чинні на час виникнення правовідносин, п. 13 - комісія зобов’язана протягом трьох діб, зокрема – скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, за формою НПВ.
Із вищенаведеного слідує, що комісія повинна була скласти акти форми Н-5 та Н-1, або Н-5 і НПВ.
З позовних вимог позивача вбачається, що ОСОБА_1 просить зобов’язати відповідачів скласти акти форми Н-1 та Н-5, які пов’язані з виробництвом.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача до задоволення не підлягають і в позові про складання актів форми Н-1 та Н-5, які пов’язані з виробництвом слід відмовити повністю.
Як слідує з п. 38 вищезазначеного Порядку…, посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ). Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється. В судовому засіданні встановлено, що припис головного державного інспектора оскаржується у судовому порядку, а тому на час розгляду справи у суді його дія припиняється.
Покликання позивача, що всі роботи виконувалися засобами, матеріалами та інструментами роботодавця не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 840 ЦК України передбачено, що виконання робіт можливе з матеріалу замовника.
Крім того, покликання відповідача, що з усіма особами крім ОСОБА_1, які працювали в товаристві по виконанню демонтажних робіт даху будівлі ткацького цеху № 2, було укладено договори на виконання демонтажних робіт безпідставні, оскільки надані договори (а.с.37-51) ніде не зареєстровані. Також відповідач не спростував висновку комісії, що представник товариства ОСОБА_7 перед початком робіт особисто віддав договір підряду ОСОБА_1 для ознайомлення.
Відповідно до п.10 Порядку… роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний утворити комісію. Судом встановлено, що така комісія була утворена. Отже, вимоги до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку до задоволення не підлягають.
Колегія суддів приходить до висновку, що із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, на підставі ст.ст. 21, 24 КЗпП України, Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року,
колегія судді
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лутекс» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 05 вересня 2011 року в даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лутекс», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку про визнання відносин трудовими, встановлення факту трудового каліцтва та зобов’язання скласти акти форми Н-1, Н-5 – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,
Головуючий:
Судді: