Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О.,

з участю секретаря судового засідання Панас Б.В.,

апелянтів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду від 21 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Степанської селищної ради Сарненського району про встановлення факту права власності на житловий будинок за померлим, встановлення факту своєчасного прийняття спадщини та визнання права власності за законом на спадковий житловий будинок і самочинну добудову,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду від 21 квітня 2011 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Степанської селищної ради Сарненського району про встановлення факту права власності на житловий будинок за померлим, встановлення факту своєчасного прийняття спадщини та визнання права власності за законом на спадковий житловий будинок і самочинну добудову задоволено частково. Встановлено факт своєчасного прийняття спадщини позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 після смерті їх батька ОСОБА_4, який помер 21 лютого 2000 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачі посилалися на те, що висновок суду першої інстанції про те, що за життя їх батько не мав права власності на спадковий житловий будинок № 37 на вул. Дорошенка у смт. Степань Сарненського району не відповідає матеріалам справи і спростовується технічним паспортом на цей будинок, зареєстрованим у Рівненському обласному БТІ 21 листопада 1978 року. При виготовленні нового технічного паспорта від 17 листопада 2010 року реєстрація житлового будинку не була проведена через самочинне переобладнання спадкодавцем (а не позивачем ОСОБА_1, як це помилково зазначив місцевий суд в оскаржуваному рішенні) кухні в житлову кімнату та добудову ним фундаменту.

Покликаючись на ці обставини, позивачі просили апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення їх позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі просили суд встановити факт права власності на житловий будинок № 37 на вул. Дорошенка у смт. Степань Сарненського району за їхнім померлим 21 лютого 2000 року батьком ОСОБА_4 та визнати за ними як його спадкоємцями за законом право власності на цей житловий будинок з обов’язковим урахуванням здійсненої до будинку самочинної добудови.

Відмовляючи у задоволенні цих вимог, місцевий суд частково обґрунтовано виходив з правил ст. 25 ЦК України. Крім того, такі вимоги не підлягали задоволенню і з підстав, що передбачені ст. 376 ЦК України.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що за життя батько позивачів не набув права власності на спадковий житловий будинок № 37 на вул. Дорошенка у смт. Степань Сарненського району (без урахування проведеної самочинної добудови) є невірним і спростовується технічним паспортом на цей будинок, який був зареєстрований у Рівненському обласному БТІ 21 листопада 1978 року (а. с. 10-16). За таких обставин додатково встановлювати за померлим факт права власності на цей житловий будинок (без урахування проведеної самочинної добудови) немає підстав ще й тому, що таке право власності було визнано за ним ще за його життя відповідно до чинного на той час законодавства.

Помимо цього, статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване цивільне право особи.

Зі справи видно, що відповідач у справі не заперечує факту своєчасного прийняття позивачами спадщини після смерті їхнього батька та у зв’язку з цим не заперечує проти визнання за ними права власності за законом на цей житловий будинок (а. с. 36).

Зазначені обставини свідчать про відсутність будь-якого спору між сторонами щодо права власності на спадкове майно та про можливість позивачів на підставі відповідної довідки Степанської селищної ради Сарненського району нотаріально оформити своє право власності на спадковий будинок без урахування самочинної добудови, яку позивачі мали намір узаконити в судовому порядку.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23 і 24 постанови N 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

І лише в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Що ж стосується самої самочинної добудови, то позивачі можуть її узаконити відповідно до встановленого чинним законодавством порядку вже після оформлення спадкового майна, яке залишилося після смерті їхнього батька ОСОБА_4, законним власником якого він був визнаний за життя.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 25, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду від 21 квітня 2011 року частково змінити, виключивши з його тексту висновок суду першої інстанції про те, що за життя батько позивачів ОСОБА_4 не набув права власності на житловий будинок № 37 на вул. Дорошенка у смт. Степань Сарненського району (без урахування проведеної самочинної добудови).

В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: