У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 року                                                   м. Рівне

          Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

                              головуючого - судді МалькоО.С.,

суддів Ковальчук Н.М.,Собіни І.М.

                     секретар судового засідання Шарапа О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 28 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування права власності, визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а :

          Рішенням Костопільського районного суду від 28 січня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування права власності, визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

          В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 покликається на його незаконність та невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про те , що придбане 6 лютого 1996 р. ОСОБА_5,ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_4 приміщення м*ясо-овочевого павільйону в м. Костопіль, вул. Бурова,17, -належить цим особам не на праві спільної сумісної власності, як зазначено в реєстраційному посвідченні, а на праві спільної часткової власності.

          Вказує, що судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення ч.2 ст.17 Закону України "Про власність" , оскільки в даному конкретному випадку спірне приміщення було придбане за особисті кошти співвласників, а не внаслідок їх спільної праці.

          Вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вправі були відчужувати 2/6 приміщення ОСОБА_2 без письмової згоди інших співвласників.

          Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про скасування права власності, визнання недійсним договору дарування та витребування майна з незаконного володіння.

          В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що в рішенні суду відсутня вказівка на те, що спірний об*єкт є у спільній частковій власності співвласників.

          Норми матеріального права, застосовані судом, регламентують і відносини між співвласниками спільної сумісної власності, які діяли на час укладення і посвідчення оспорюваного договору.

          При вирішенні спору судом вірно взято до уваги положення ст. 114 Цивільного кодексу 1963 року та п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року, які були чинними на час укладення і посвідчення договору дарування 2/6 павільйону, і у відповідності до яких повідомлення учасників спільної часткової власності про намір відчуження вимагається при продажі частки, а для укладення договорів дарування правила цього пункту не застосовуються.

справа № 22-655 суддя у 1 інстанції - Олійник П.В.

категорія - 21 суддя-доповідач -ОСОБА_8

          ОСОБА_4 в запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що вимоги щодо порядку визначення, користування та виділу часток співвласників із спільної сумісної власності, на які покликався позивач, встановлено Цивільним кодексом, який набув чинності 1 січня 2004 року, тобто після укладення та посвідчення оспорюваного позивачем договору дарування.

          Позивачу про цей договір було відомо відразу після його посвідчення, оскільки він у відповідності до договору дарування від 23 травня 2003 року прийняв у дар від співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 також 2/6 частини цього ж павільйону.

          Просять відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1

          Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що 6 лютого 1996 року ОСОБА_5,ОСОБА_1,ОСОБА_3,ОСОБА_6.,ОСОБА_7,ОСОБА_4 було придбано згідно договору купівлі-продажу у КСП "Маяк" Костопільського району приміщення м*ясо-овочевого павільйону в м. Костопіль,вул. Бурова,17.

          26 лютого 1996 року цим особам було видано Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації реєстраційне посвідчення, у відповідності до якого придбане приміщення зареєстровано за ними на праві спільної сумісної власності ( а.с.11,13, 14).

          10 травня 2003 року співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір дарування , про дарування 2/6 павільйону ОСОБА_2І.(а.с.15).

          Судом першої інстанції правильно відхилено доводи ОСОБА_1 як одного із співвласників про недійсність цього договору, оскільки позивачем не доведено наявності підстав, визначених законом, для визнання зазначеного правочину недійсним.

          Встановлено, що 23 травня 2003 року аналогічний договір дарування було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, внаслідок якого позивач отримав у дар на праві власності також 2/ 6 частини вказаного павільйону.

          Наявність цих договорів дарування підтверджує доводи відповідачів про те, що ідеальні частки учасників спільної сумісної власності у придбаному ними приміщенні визначені були як рівні.

          Та обставина, що позивачу було відомо про оспорюваний ним договір ще з 2003 року, підтверджена і текстом його позовної заяви від 8 лютого 2010 року, відповідно до якого він стверджує, що ще з 2002 року він давав згоду ОСОБА_2І на користування частиною приміщення павільйону.

          Доводи позивача про відсутність у ОСОБА_3Ф та ОСОБА_4 права власності на 2/6 частини спірного майна спростовуються реєстраційним посвідченням від 26 лютого 1996 року.

          Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки при придбанні у спільну власність приміщення павільйону учасники спільної власності розміру своїх ідеальних часток у спільній власності не визначали, то такі частки визначаються рівними, - є таким, що відповідає вимогам законодавства, чинного на час придбання власності і передачі її у дар іншим особам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків , викладених у рішенні,а заявлені позовні вимоги щодо " скасування права власності, витребування майна із незаконного володіння, визнання недійсним договору дарування" не містять жодного правового обгрунтування та доказів з приводу порушення прав позивача при розпорядженні іншими співвласниками належними їм частками у спільній сумісній власності.

          Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з*явились в судове засідання, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 28 січня 2011 року відхилити.

          Рішення Костопільського районного суду від 28 січня 2011 року залишити без зміни.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

          Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

          Головуючий: судді: