Апеляційний суд Рівненської області
____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року м. Рівне
Справа №11-209 2011 р. Головуючий у 1-й ін-т.: ОСОБА_1
Категорія: ст.187 ч.2 Доповідач: Квятковський А.С.
КК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Квятковського А.С.
Суддів: Міщенко О.А., Гладкого С.В.
З участю прокурора: Іванціва М.І.
Захисника: ОСОБА_2
Засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Рівненської області в м.Рівне кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та прокурора, який приймав участь у справі в суді першої інстанції на вирок Рівненського міського суду від 21 січня 2011 року
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Рівненського міського суду від 21 січня 2011року
ОСОБА_3, 21 березня 1984року
народження, уродженець і житель м.Рівне
раніше неодноразово судимий, остання судимість
9 квітня 2010року Рівненським міським судом за
ст.395КК на оди місяць арешту
засуджений за ч.2 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини особистого майна.
На підставі ст..71,72 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначено вісім років і один місяць позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини особистого майна.
ОСОБА_4, 5 грудня 1979 року
народження, українка, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1
не судима,
засуджена за ч.2 ст.187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 154грн.80коп. судових витрат на користь держави.
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що 26 червня 2010 року біля 3 год., за попередньою змовою, перебуваючи поблизу перехрестя вулиць Набережної та Проспекту Миру в м.Рівне, вчинили розбійний напад на ОСОБА_5 з погрозою застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров’я потерпілого та заволоділи його майном на суму 646,10грн.
В поданій на вирок суду першої інстанції апеляції засуджений заперечує свою винність у розбійному нападі. Доводить, що ніж він не застосовував, і такий речовий доказ до справи не долучено, а посилання потерпілого про тілесне ушкодження на руці є голослівним, оскільки в справі відсутній медичний висновок.
За цих обставин просить перекваліфікувати його дії на ст.186 ч.2 КК і з урахуванням щирого каяття, просить вирок суду пом’якшити
.
Засуджена ОСОБА_4 в апеляції доводить, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що фактично ОСОБА_3 самостійно розпочав злочин, заволодів майном потерпілого, і попередньої домовленості у між ними на вчинення розбою не було. Коли ОСОБА_3 тримав ОСОБА_5 за шию вона тільки підбігла і витягнула у потерпілого з кишені 50грн.
Зазначає, що у справі відсутні докази про вчинення ОСОБА_3 і нею розбою та за цих обставин правильною кваліфікацією дій вважає відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто злочин, передбачений ст.186 ч.2 КК.
Виходячи з наведеного просить вирок змінити, перекваліфікувати її дії на ч.2 ст.186 КК і призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі.
Прокурор, який приймав участь у справі в суді першої інстанції в апеляції зазначає, що судом, при призначенні покарання не було враховано, що засуджені вчинили тяжкий злочин. Вважає, що вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, а тому покарання за своїм видом та розміром є несправедливим внаслідок його м'якості.
Виходячи з наведених підстав просить вирок скасувати в частині призначення покарання, постановити новий вирок призначивши ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.187,71 КК України вісім років і три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_4 за вказаною статтею –сім років і три місяці позбавлення волі з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просять перекваліфікувати їх дії на ст.186 ч.2 КК і пом'якшити покарання, захисника-адвоката ОСОБА_2 про перекваліфікацію дій засудженої ОСОБА_4 на ч.2 ст.186КК і призначення мінімального покарання із застосуванням ст.75КК, думку прокурора Іванціва М.Р. про скасування вироку і призначення більш суворого покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засуджених підлягають задоволенню частково, виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи.
Згідно ст.323 КПК вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Проте, ці вимоги закону під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні не були виконані, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про конкретну вину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . у вчиненні інкримінованих їм злочинів належним чином не з’ясовані.
Відповідно роз'яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" від 24 жовтня 2003 року №8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретна за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час , місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин
Недодержання органом досудового слідства вимог ст.132 КПК може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Обвинувальний висновок має відповідати вимогам ст.223КПК.
За змістом ст.132, 223 КПК України постанова про притягнення як обвинуваченого та обвинувальний висновок повинні бути законними, чіткими, переконливими і зрозумілими та належно мотивованими.
Зазначених вимог кримінально-процесуального закону органом досудового слідства не дотримано.
Так, в обвинуваченні слідчий припустився об'єктивного, ("під копірку") вмінення злочинів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Як видно зі справи, до відповідальності притягуються двоє осіб, а тому обвинувачення має формулюватись щодо кожного з них. Однак, слідчий обмежився загальним формулюванням обвинувачення і вказав, наприклад: „ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4 маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, здійснили напад на ОСОБА_5, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого... ."
Аналогічне обвинувачення пред'явлено і ОСОБА_4 тільки за текстом обвинувачення воно викладено в такій редакції, що вже „ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 здійснили напад на ОСОБА_5
З обвинувального висновку не можна дійти однозначного висновку коли і за яких обставин, з чиєї ініціативи виникла домовленість про вчинення злочину, яка була динаміка злочину виходячи з фактичних, встановлених слідством обставин справи.
Між тим, за змістом кримінального та кримінально - процесуального закону у разі, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно, з умислом на протиправне заволодіння майном потерпілої особи із заподіянням, чи погрозою заподіяння шкоди його здоров'ю, належить з'ясовувати і зазначати в обвинуваченні конкретний характер дій кожного, та ступінь участі у вчиненні злочину кожного з них.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явлено неконкретне обвинувачення. Зокрема, об'єктивна сторона злочину, яка характеризується у даній справі конкретними злочинними діями, в обвинуваченні у повній мірі не вказана.
Таким чином, без усунення таких істотних порушень органом досудового слідства вимог кримінально-процесуального законодавства, справа не могла бути призначена до судового розгляду, а тому у відповідності вимог ст.374, КПК України підлягає поверненню прокурору для проведення додаткового розслідування.
При додатковому розслідуванні необхідно усунути порушення, зазначені в описовій частині постанови, пред'явити конкретне обвинувачення, з дотриманням вимог ст.132, 223 КПК України.
Керуючись ст.ст.365,366,374 КПК України, колегія суддів-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково, а апеляцію прокурора, який приймав участь у справі в суді першої інстанції на вирок Рівненського міського суду від 21 січня 2011 року залишити без задоволення.
Вирок Рівненського міського суду від 21 січня 2011 року відносно засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору м.Рівне для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити попередній –тримання під вартою.
Судді:
/ ОСОБА_6 / / ОСОБА_7 / / ОСОБА_8В./