Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді - Ковальчук Н.М.
суддів - Буцяка З.І., Мельника Ю.М.
при секретарі - Сеньків Т.Б.
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідачки ОСОБА_3 –ОСОБА_4,
представника міського голови - ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 29 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, міського голови м.Рівне, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - житлово-будівельний кооператив „Побутовик”, комунальне підприємство „Рівненське міське бюро технічної інвентаризації”, про часткове скасування розпорядження Рівненського міського голови, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права спільної сумісної власності та стягнення компенсації за належну частку у квартирі,
та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, про визнання права спільної сумісної власності та про зняття з реєстрації місця проживання.
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 29 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та в зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що спірна чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя: його та ОСОБА_3 з рівними частками. Квартира була отримана ним та відповідачкою на підставі направлення № 8543 від 25.12.1991р. для їх відселення із зони радіоактивного забруднення. За спірну квартиру перший внесок в сумі 5500 крб ОСОБА_3 заплатила зі своїх власних коштів; спільними коштами подружжя за квартиру оплачено 10000 крб., частина коштів, в сумі 18843 крб., перераховані Рокитнівською райдержадміністрацією, як особам, що переселились з радіоактивної зони забруднення. Таким чином, квартира, що придбана в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя і може бути поділена між ним.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким його позов задовольнити, в решті рішення залишити без змін.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. ________________________________________________________________________
Справа № 22-425/2011р. Головуючий у І інстанції –Дужич С.П.
Категорія: 41. Доповідач –Ковальчук Н.М.
За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, як член житлово-будівельного кооперативу „Побутовик” повністю внесла пай за спірну квартиру, і відповідно до ст.15 Закону України „Про власність”, що діяв на час виникнення правовідносин, набула одноособово право власності на квартиру, а тому оскаржуване розпорядження міського голови та свідоцтво на право власності є законними.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може.
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом зазначаючи, що у грудні 1991 році, в зв'язку з радіоактивним забрудненням території внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, він з дружиною та її дочкою ОСОБА_6 переїхали з стм.Рокитно Рівненської області до міста Рівне, отримавши компенсацію для придбання житла на трьох чоловік в сумі 18843 карбованців. Кошти для придбання квартири державою перераховані у ЖБК „Побутовик”, членом якого була ОСОБА_3 Посилаючись на те, що через конфлікти після розлучення він не може проживати в квартирі, просив суд визнати вказану квартиру спільною з відповідачем власністю по Ѕ частині, стягнути з відповідачки на його користь компенсацію половини вартості спірної квартири.
Судом встановлено, що у травні 1990 року ОСОБА_3 отримала направлення виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів № 1113, на переселення та забезпечення житлом в м.Рівне її та її дочки ОСОБА_7(після шлюбу прізвище Гнатюк) Н.В.(а.с.138).
ОСОБА_1, ОСОБА_3І зареєстровали шлюб 24 листопада 1990 року і перебували у шлюбі до 2 липня 2007 року(а.с.8).
25 грудня 1991 року виконавчим комітетом Рівненської обласної ради народних депутатів видано направлення № 8543 для працевлаштування та забезпечення житлом в м.Рівне ОСОБА_1 та членам його сім”ї ОСОБА_3, ОСОБА_8В.(а.с.189).
Платіжним дорученням № 17 від 25 грудня 1991 року Рокитнівським райвиконкомом на розрахунковий рахунок ЖБК „Побутовик” для придбання квартири члену кооперативу ОСОБА_3 перераховано 18843 крб., як компенсацію на забезпечення житлом (а.с.160).
Як видно з повідомлення головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації перерахування зазначених коштів проведено на підставі необхідних документів, в тому числі копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3І.(а.с.178).
22 липня 1992 року виданий ордер на сім”ю з чотирьох чоловік: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на право на вселення в спірну квартиру(а.с.13)
Таким чином, вищенаведені докази свідчать про те, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з радіоактивно забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС населеного пункту в м.Рівне переселилась сім”я з трьох чоловік: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та виплачена державою грошова компенсація, як спосіб безплатного забезпечення жилим приміщенням потерпілих громадян.
Доводи ОСОБА_3 про те, що компенсацію від держави вона отримала за направленням № 1113 від 30.05.1990 року на двох осіб не заслуговують на увагу і спростовуються слідуючими доказами:
Відповідно до п.4 Порядку забезпечення житлом громадян, які підлягають додатковому переселенню з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 21.05.1990 року № 115, за розміром забезпечене державою жиле приміщення для осіб, що переселяються, має бути не менше від раніше зайнятого, але в межах жилої площі.
Статтею 47 Житлового кодексу України визначена норма жилої площі 13,65 кв.м на одну особу.
З протоколу № 9 від 2 грудня 1991 року ЖБК „Побутовик” видно, що вартість квартири, житловою площею 46 кв.м., становила 21167 крб(а.с.98).
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд не врахував, що із розрахунку вартості, встановленої законом норми житлової площі 13,65 кв.м., державою була перерахована грошова компенсація для безплатного забезпечення жилим приміщенням на трьох потерпілих членів сім”ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 :
- 21167 крб : 46 м.кв. = 460,15 крб за 1 кв.м жилої площі;
- 13,65 м.кв. х 3 чол.. = 40,95 кв.м. –норма забезпечення житлом трьох осіб;
- 460,15 крб х 40,95 кв.м = 18843 крб –грошова компенсація для забезпечення житлом трьох осіб. Така ж сума була перерахована державою.
Наявними в матеріалах справи доказами доведено, що вартість спірної квартири становила 34343 крб.
Так, ОСОБА_3 до укладення шлюбу перерахувала ЖБК „Побутовик” перший внесок для придбання квартири з особистих коштів в сумі 5500 крб.
5 вересня 1991 року ОСОБА_3 перерахувала ЖБК „Побутовик” за квартиру 10000 крб., наданих подружжю як пільговий кредит для придбання житла, що є спільними коштами подружжя.
На придбання квартири АДРЕСА_2 25 грудня 1991 року державою перерахована в ЖБК „Побутовик” компенсація для забезпечення житлом потерпілих осіб в розмірі 18843 крб, що є спільною власністю трьох членів сім”ї.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності.
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
За ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що частка ОСОБА_1 у спільній власності на квартиру АДРЕСА_3 складає 32,85 %. Визначаючи розмір частки, колегія суддів апеляційного суду виходила із слідуючого:
- 34343 крб –вартість квартири;
- 11281 крб –частка квартири ОСОБА_1П.(5000 крб –половина спільних коштів подружжя, + 6281 крб - третя частина коштів, перерахованих державою);
- 11281 х 100% : 34343 = 32.85%.
За ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За висновком експертизи вартість квартири на час розгляду справи становить 431 000 гривень.
Враховуючи, що частка ОСОБА_1 у спірній квартирі складає 32,85%, то на час розгляду справи згідно експертної оцінки вартість цієї частки становить 141583,50 грн.( 431000 грн х 32,85% : 100%)
Така компенсація підлягає стягненню з ОСОБА_3, оскільки право власності на спірну квартиру зареєстроване за нею.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про часткове скасування розпорядження Рівненського міського голови, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, оскільки ОСОБА_1 претендує на одержання грошової компенсації вартості його частки. Тому, в силу вимог ч.3 ст.364 ЦК України, право на його частку у квартирі припиняється.
Суд першої інстанції при вирішенні спору на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, належним чином не встановив характер правовідносин, неправильно застосував норми матеріального права, у зв”язку з чим прийшов до помилкового висновку, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 29 грудня 2010 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в стягненні компенсації вартості його частки у квартирі і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, міського голови м.Рівне, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - житлово-будівельний кооператив „Побутовик”, комунальне підприємство „Рівненське міське бюро технічної інвентаризації”, про часткове скасування розпорядження Рівненського міського голови, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права спільної сумісної власності та стягнення компенсації за належну частку у квартирі задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 141 583 (сто сорок одну тисячу п”ятсот вісімдесят три) гривні 50 копійок компенсації за 32,85 % квартири АДРЕСА_4.
Припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 117(сто сімнадцять) гривень 75 копійок.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: підпис ОСОБА_10
Судді: підпис ОСОБА_11
підпис ОСОБА_12
Згідно:суддя-доповідач ОСОБА_10