У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Григоренка М.П.,
суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,
при секретареві Омельчук А.М., за участю позивача, представників позивача адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача та його представника –адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, як законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на Ѕ частку майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання частково недійними свідоцтв про право на спадщину за законом,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на Ѕ частку майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання частково недійними свідоцтв про право на спадщину за законом задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім’єю, у період з лютого 2005 року і до 24 січня 2009 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_8
Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку квартири № 24 в будинку №9а на вул. Чехова в м. Рівне, як придбану за час проживання однією сім’єю з ОСОБА_8
Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом (ВМО №257003), видане 03 листопада 2009 року Другою Рівненською державною нотаріальною конторою (зареєстровано в реєстрі за №3-450) на ім’я ОСОБА_4
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 5171 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в дохід держави судових збір в розмірі 704 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність рішення суду, оскільки суд не врахував, що до 02 квітня 2005 року ОСОБА_5 перебувала в офіційному шлюбі з ОСОБА_9
_______________________________________________________________________
Справа № 22-16-2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Кухарець В.М.
Категорія : 46 Доповідач : Григоренко М.П.
Проживати однією сім’єю з ОСОБА_8 позивач почала лише на початку 2006 року, що підтверджується показами свідків.
Суд не врахував, що спірну квартиру придбано в кредит 28.07.2005 року, повний розрахунок по кредитному зобов’язанню здійснено 26.03.2007 року в сумі 28611,84 доларів США. Дані кошти на погашення кредиту ОСОБА_8 отримав як особистий подарунок від батька ОСОБА_4, що не заперечувала позивач та підтвердили свідки, тому дане майно не може бути об’єктом спільної сумісної власності, так як було особистою власністю його сина.
У зв’язку із викладеним апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити за безпідставністю.
В ході апеляційного розгляду справи відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Позивач та її представники просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як ухвалене відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з лютого 2005 року і до 24 січня 2009 року ОСОБА_5 проживала однією сім’єю, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_8, який помер 24 січня 2009 року, що стверджується показами свідків та фотознімками. За час фактичних шлюбних відносин ОСОБА_5 та ОСОБА_8 придбали в кредит трикімнатну квартиру № 24 в будинку №9а на вул. Чехова, в м. Рівне, про що свідчать надані позивачем документи. Після придбання житла ОСОБА_5 з її дітьми та ОСОБА_8 були зареєстровані у вказаній квартирі. За таких обставин, вказана квартира є об’єктом права спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_8
Частки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на спірну квартиру є рівними, тобто по Ѕ частці за кожним, оскільки іншої домовленості між ними не було.
З цих підстав також було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане відповідачу ОСОБА_4 на спірну квартиру, так як спадкуванню підлягала лише 1/2 частки цієї квартири, на яку можуть претендувати останній та донька спадкодавця неповнолітня ОСОБА_7.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
На розсуд колегії суддів позивачем було надано достатньо доказів, які вказують на те, що в період з лютого 2005 року і до 24 січня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Спірну квартиру ними було придбано вже після того, як позивач та ОСОБА_8 розірвали свої попередні шлюбні відносини із іншими особами.
Крім того, на думку колегії суддів придбання трьохкімнатної квартири в кредит ОСОБА_8 в першу чергу було обумовлено прагненням створити нову сім’ю із позивачем, про по що свідчить наступна реєстрація останньої разом із своїми дітьми в спірній квартирі і їх спільне проживання, що підтверджується відповідними доказами.
Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна квартира була спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_8.
Сам по собі факт надання відповідачем грошових коштів своєму синові ОСОБА_8, які тим були використані на погашення кредиту, на думку колегії суддів, не є тією обставиною, яка б давала підстави вважати, що вищевказана спірна квартира не була спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_8, оскільки відповідачем не було надано будь-яких доказів, які б вказували на те, що грошові кошти своєму синові він передавав на певних умовах, а не як безоплатну допомогу своєму синові.
Тим більше, після остаточного погашення кредитну і до загибелі свого сина ОСОБА_8, відповідач будь –яких вимог з даного приводу як до останнього так і до позивача не пред’являв.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і її може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
ОСОБА_10