У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 року                                                    м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                              головуючого судді - Оніпко О.В.

суддів - Григоренка М.П., Шеремет А.М.

з участю секретаря - Омельчук А.М.           

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –Служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

                               в с т а н о в и л а :

          Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –Служба у справах дітей Дубенської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини відмовлено за безпідставністю.

          В поданій на дане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що судом не було взято до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що дочка ОСОБА_5 бажає жити разом з батьком.

Вважає, що судом було порушено право на змагальність сторін в судовому процесі, оскільки поясненням відповідача було надано переважне право, в той час як пояснення його та інших осіб взагалі не були взяті до уваги.

Також суд не допитав в якості малолітнього свідка дочку ОСОБА_5, як того вимагає діюче законодавство.

З цих підстав просить рішення Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року скасувати та задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.12.2003р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Дубенського міськрайонного суду від 07 жовтня 2010 року розірвано (а.с.33).

Від шлюбу мають двох дітей : ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

________________________________________________________________________________

Справа №22-274/2011р.                                                   Головуючий у І інст. - Федорова Л.П.

Категорія № 46                                                                       Доповідач - Оніпко О.В.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.

Згідно зі ст.ст.160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батька до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходить із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212,213 ЦПК України належним чином перевірив ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, врахував вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Також судом вірно застосовано принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

У відповідності до висновку органу опіки та піклування Дубенської районної державної адміністрації №3082/02-13/10 від 01.12.2010р. (а.с.42-43) доцільно залишити дочку сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживати разом з матір’ю.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було допитано в якості свідка дочку сторін в справі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, є безпідставними, оскільки законом не передбачено допит малолітніх дітей в судовому засіданні при розгляді справ даної категорії.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених у ньому, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий : Судді: