У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів :Оніпко О.В., Рожина Ю.М., Хилевича С.В.
секретар Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, Державної бюджетної установи "Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 06 грудня 2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним, постановленим з неповним з’ясуванням обставин справи, крім того суд розглянув не всі позовні вимоги. Зазначає, що попередивши його про звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не встановлено невідповідності його кваліфікації займаній посаді. При звільненні не було запропоновано вакантної посади. Крім того, наказом № 182/к від 09.04.2012 р. його „ увільнено від виконання обов’язків директора з 10.04.2012 р. „ , в той час, як законодавство передбачає увільнення працівника лише на час виконання ним громадських обов’язків, також в наказі не зазначено посилання на норму КЗпП України на підставі якої його було звільнено. Судом не досліджено питання строковості трудового договору, відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір з позивачем був укладений на невизначений строк.
Не враховано того, що наказом № 11 від 27.07.2010 р. його було призначено на посаду директора, як на вакантну та на якій він перебував 14 місяців. Наказом від 27.07.2010 р. він фактично був допущений до роботи директора і після виконання зазначених у наказі зобов”язань, його не було звільнено і він продовжував виконувати обов”язки директора.
Проведення конкурсу на посаду директора є незаконним, оскільки працівники Центру не є державними службовцями і у відповідача ОСОБА_2 не було обов”язку оголошувати такий конкурс, тому призначення директором ОСОБА_3 є також незаконним. Оскільки керівником Центру був він, перед проведенням конкурсу необхідно було звільнити його або перевести на іншу посаду. За наведених обставин просить рішення скасувати та позов задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.
________________________________________________ ______________________Справа № 1715/9389/12 Головуючий суддя 1 інстанції Денисюк П.Д.
Провадження № 22-ц787/333/2013 Суддя-доповідач : ОСОБА_4
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.05.2012 р. звернувся до суду з позовом до Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України та до Державної бюджетної установи „Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку ” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Протягом розгляду справи доповнював та уточнював свої позовні вимоги.
Згідно з останньою заявою від 06.12.2012 р. просив суд : визнати безстроковим (укладеним на невизначений строк) трудовий договір між ним та Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами ; поновити його на посаді директора ДБУ „Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” ; зобов”язати Центр у п”ятиденний строк надати йому копію Положення про установу з усіма змінами та додатками, надати виправлену довідку про середню зарплату, приведену у відповідність до штатного розпису на 2012 рік, стягнути з Центру середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 729 грн. 76 коп.; зобов”язати ОСОБА_2 видати наказ про його поновлення на посаді директора ДБУ „ Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” ; зобов”язати Центр внести зміни до його трудової книжки - про призначення його на посаду директора з 28.09.2010 р. ( оскільки 27.09.2010 р. завершився двомісячний термін перебування його на тимчасовій посаді, а з 28.09.2010 р. він фактично вступив на посаду директора Центру та був допущений до цієї роботи вищим органом управління) та про скасування наказу ОСОБА_2 від 09.04.2012 р. № 182/к „ про увільнення ОСОБА_1М.” ( а.с. 122).
Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, наказом Державного агентства України з інвестицій та розвитку від 27.07.2010 р. за № 11 утворено державну бюджетну установу „Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” з віднесенням її до сфери управління Державного агентства України з інвестицій та розвитку, затверджено Положення про вказану установу та проведення інших заходів ( а.с. 6-7).
Пунктом 4 вказаного наказу призначено ОСОБА_1 виконуючим обов”язки директора ДБУ „Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” за його згодою (заява від 27.07.2010 р. а.с. 89 ).
У відповідності до акту приймання-передавання від 27.09.2011р. Державним агентством України з інвестицій та розвитку (Держінвестицій) передано до сфери управління Державного агентства інвестицій та управління національними проектами України ( надалі - ОСОБА_2) державну бюджетну установу „Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” ( надалі - Центр) (а.с. 90-91).
Наказом ОСОБА_2 від 01.11.2011 р. за № 144 затверджено типову структуру та штатну чисельність регіональних центрів з інвестицій та розвитку та Положення про ДБУ„ Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” ( а.с. 57-64) , згідно з п.1 якого Центр є бюджетною установою, яка належить до сфери управління ОСОБА_2 .
Пунктом 13 вказаного Положення передбачено, що управління Центром здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади головою ОСОБА_2 у порядку, визначеному ОСОБА_2 ( а.с. 63).
У зв”язку з цим, наказом першого заступника голови ОСОБА_2 від 07.12.2011 р. за № 200 був затверджений Порядок конкурсного відбору кандидатів на посади директорів регіональних центрів ( із змінами згідно з наказами від 26.12.2011 р. № 215 та від 13.01.2012 р. № 001-07) .
15.12.2011 р. ОСОБА_1 особисто був повідомлений про наступне звільнення із займаної посади та про те, що у разі відповідності його кваліфікації та спеціальності вимогам до посади директора Центру, йому буде запропонована відповідна посада (а.с. 42 ).
З 01.01.2012 р. був затверджений штатний розпис Центру на 1-й квартал 2012 р. у кількості 6 -ти одиниць : директора, заступника директора, головного спеціаліста ( 2 од.), провідного спеціаліста та головного спеціаліста-юрисконсульта ( а.с. 104).
Згідно з протоколом № 2 засідання конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади директорів регіональних центрів від 24 та від 26 січня 2012 р., у якому також приймав участь і позивач, рекомендовано голові ОСОБА_2 призначити на посаду директора ДБУ„Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” ОСОБА_3, який одержав вищу оцінку комісії ( а.с. 38-39).
За результатами проведеного конкурсу, наказом голови ОСОБА_2 від 06.04.2012 р. за № 181/к на посаду директора ДБУ„Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” з 10.04.2012 р. призначено ОСОБА_3 ( а.с. 5), а наказом від 09.04.2012 р. за № 182/к увільнено ОСОБА_1 09.04.2012 р. від виконання обов”язків директора Центру ( а.с. 4).
Таким чином, зазначені обставини спростовують доводи , наведені ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог та в апеляційній скарзі, оскільки достовірно свідчать про обізнаність позивача щодо тимчасового виконання ним обов”язків директора Центру до вирішення питання ОСОБА_2 про призначення на цю посаду особи на постійній основі, а також про необхідність проходження ним процедури конкурсного відбору для призначення на посаду директора у встановленому ОСОБА_2 порядку .
Виходячи з наведеного, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не приймався на посаду директора ДБУ „Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку” та з такої посади не звільнявся і що з ОСОБА_1 , у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП України, був укладений строковий трудовий договір про тимчасове виконання ним обов”язків директора ( для виконання певної роботи до призначення директора Центру), строк дії якого закінчився 09.04.2012 р. з призначенням на посаду директора з 10.04.2012 р. ОСОБА_3
Не є також підставою для поновлення на роботі позивача і його посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України у зв”язку із тим, що йому не було запропоновано при звільненні іншої вакантної посади, оскільки укладений між сторонами договір не був безстроковим та не був розірваний відповідачем до закінчення строку чинності трудового договору ( ч.1 ст. 40 КЗпП України).
Таким чином висновки місцевого суду щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інших похідних вимог , є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 06 грудня 2012 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді :