У Х В А Л А
28 лютого 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів - Рожин Ю.М., Оніпко О.В., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання Пиляй І.С.,
за участю
позивача ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2
відповідачів
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2013 року за заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на транспортний засіб.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з’явились у судове засідання, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2013 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Передано автомобіль марки VOLKSWAGEN Т5, рік випуску 2004, об’єм двигуна 1896 куб.см., шасі (кузов) WV1ZZZ7HZ4H084954, реєстраційний номер НОМЕР_1 на зберігання ОСОБА_3, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Копію ухвали направлено для виконання у ВДАІ УМВС України в Рівненській області, РЕВ 3 МРВ ДАІ м.Остріг ВДАІ УМВС України в Рівненській області, відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції, відділи ДВС Острозького та Корецького районних управлінь юстиції, для відома учасникам процесу.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 вказує на незаконність ухвали суду першої інстанції прийняту без дотримання норм чинного законодавства. Доводить, що суд всупереч положенням цивільно процесуальних норм прийняв заяву позивачки про забезпечення позову, яка не відповідала вимогам ст.151 ЦПК України. Позивачка просила суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно, яким є транспортний засіб. Суд зазначив, що з даного приводу вже винесена ухвала про забезпечення цього ж позову, накладено арешт на спірний транспортний засіб, але в супереч вимог заявлених у заяві, вийшов за її межі, без думки інших учасників спору, в тому числі і позивачки, передав спірний транспортний засіб відповідачу у даній справі. Дана ухвала побудована на припущенням висловлених позивачкою та відтворених судом, за відсутності правого підґрунтя. За викладених обставин просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Підставами для скасування ухвали суду першої інстанції і ухвалення нової ухвали апеляційним судом, відповідно до ст.307 ЦПК України, є неповне з’ясування судом обставин, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд встановив, позивачка ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсним правочину, це договір купівлі-продажу, за яким у спільну суміжну власність подружжя, в період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_5, придбаний автомобіль марки VOLKSWAGEN Т5, рік випуску 2004, об’єм двигуна 1896 куб.см., шасі (кузов) WV1ZZZ7HZ4H084954, реєстраційний номер НОМЕР_1, просила визнати на нього право власності.
ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб, забороною відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_4 вчиняти дії на заміну його власника просила передати для неї на зберігання автомобіль.
Суд частково задовольняючи заяву ОСОБА_1, автомобіль марки VOLKSWAGEN Т5, рік випуску 2004, об’єм двигуна 1896 куб.см., шасі (кузов) WV1ZZZ7HZ4H084954, реєстраційний номер НОМЕР_1, передав на зберігання ОСОБА_3
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов такого висновку з наступних підстав:
Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, за заявою осіб, що приймають участь у розгляді справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява повинна вказувати на причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, визначати вид забезпечення позову, з обґрунтуванням його необхідності, вказавши інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За вимогами п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд не прийняв до уваги, що на спірний транспортний засіб вже накладено арешт ухвалою Рівненського міського суду від 13 серпня 2012 року за заявою ОСОБА_1 із забороною вчиняти дії на заміну власника автомобіля марки VOLKSWAGEN Т5, рік випуску 2004, об’єм двигуна 1896 куб.см., шасі (кузов) WV1ZZZ7HZ4H084954, реєстраційний номер НОМЕР_1. Дана ухвала не скасована, не змінена, набула законної сили.
Згідно ст.154 ЦПК України суд за заявою однієї зі сторін і зважаючи на пояснення другої сторони вправі допустити заміну одного виду забезпечення позову іншим. Відповідну заяву необхідно розглядати в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Суд прийнятою ухвалою не змінив ухвалу суду від 13 серпня 2012 року, прийняв нову ухвалу, яка протиричить попередній ухвалі.
Передаючи спірний транспортний засіб на зберігання ОСОБА_3, суд вийшов за межі вимог заяви позивачки ОСОБА_1 щодо передачі майна.
Суд не врахував, що у даній справі ОСОБА_3 є відповідачем із усіма процесуальними правами та обов’язками.
Передавши ОСОБА_3 автомобіль суд розпорядився спірним транспортним засобом до вирішення спору по суті, чим порушив права інших учасників спору, що є неприпустимим.
Зберігання речей, за договором секвестру, що є предметом спору між двома або більшим числом осіб, можливе при дотриманні вимог викладених у ст.976 ЦК України, за умовою згоди особи, яка приймає предмет на зберігання, вона не має бути стороною у спорі, повинна бути згодою сторін у спорі про передачу на зберігання предмета спору саме для цієї особи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, підлягає скасування із прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, відповідно до ст.976 ЦК України, ст.151-154 ЦПК України, керуючись ст.ст.303,307,312,313,314,315,317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 січня 2013 року скасувати.
ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб у справі за позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на транспортний засіб відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Судді: