У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,
секретаря судового засідання: Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради та ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 Держкомзему в Радивилівському районі про визнання права власності на спадкове майно, правовстановлюючий документ якої втрачено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
В вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності в порядку спадкування на спадкове нерухоме майно, а саме земельну ділянку, померлої ОСОБА_4, яка померла 15 січня 2010 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що він є спадкоємцем за заповітом. ОСОБА_4 при житті належним чином оформила Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 3,58 га., яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Радивилівського району. Однак Державний акт на даний час втрачений і він не може підтвердити належність померлій земельної ділянки. Це перешкоджає позивачу отримані свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі. Земельна ділянка знаходиться в оренді. Він своєчасно прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України - своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 січня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду _____________________________________________________________________________________________
Провадження №22ц-787/395/2013 Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_6
Доповідач : Демянчук С.В.
першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, не в повній мірі належним чином проведено оцінку усіх доказів по справі, тому підлягає до скасування.
Вказує, що висновок суду першої інстанції відносно того, що існує спір про право на спадкове майно не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідно до заповіту від 25 грудня 2009 року, що посвідчений Михайлівською сільською радою Радивилівського району Рівненської області, після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем всього майна являється ОСОБА_1. Даний заповіт не був скасований та не змінювався.
Зазначає, що співвідповідач по справі ОСОБА_2 не має права на частку у спадщині, так як являється рідним братом померлої ОСОБА_4 і належить до числа спадкоємців другої черги за законом (ст. 1262 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадщину мають особи, визначені у заповіті. Частиною 2 цієї статті визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємця за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.
Тому вважає, що ОСОБА_2 не може претендувати на спадщину за законом у зв’язку із наявністю заповіту на іншу особу. Крім того, спадкоємці другої черги не належать до кола спадкоємців які мають право на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України).
Також зазначає, що у судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що йому відомо про те, що при зазначених обставинах він не має права на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4.
Крім того вказує, що жодними доказами не підтверджено той факт, що оригінал Державного акту про право приватної власності на землю знаходиться у ОСОБА_2.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що позивачем по справі 27 травня 2011 року у громадській-політичній газеті «Прапор Перемоги» розміщено оголошення наступного змісту «Втрачений Державний акт на право власності на земельну частку (пай), виданий 26 червня 2006 року за № 250367, серії ЯД на ім’я ОСОБА_4, вважати недійсним».
Звертає увагу суду на те, що 29 листопада 2012 року до Радивилівського РВ УМВС України в Рівненській області було подано заяву щодо вилучення оригіналу Державного акту у ОСОБА_2 жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 (співвідповідача по справі) для передачі даного документа законному спадкоємцю ОСОБА_1. Заяву зареєстровано в реєстрі за № 70 від 29 листопада 2012 року. За період проведення перевірки за даною заявою відомості щодо наявності оригіналу Державного акта не підтвердилися.
Також вказує, що суд першої інстанції при дослідженні доказів порушив вимоги ст. 179 ЦПК України, тобто, не прийняв до уваги наявні докази, що обґрунтовують заявлені вимоги.
Просив скасувати рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 січня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В поданих на апеляційну скаргу запререченнях ОСОБА_2І вказує на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхиити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_5, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалися на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Представники Михайлівської сільської ради та ОСОБА_3 Держкомзему в Радивилівському районі в судове засідання не з"явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать розписки.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, проте, суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Радивилівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 і в даному випадку має місце спір про право на спадкове майно, який підлягає розгляду в іншому провадженні.
Окрім того, судом встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯД № 250367 знаходиться в ОСОБА_2 , який добровільно відмовляється його надавати позивачу, оскільки вважає, що має право власності на спірну землю в порядку спадкування.
Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція, оскільки такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та здобутих доказах.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що ОСОБА_4 померла 15 січня 2010 року в с. Михайлівка Радивилівського району (свід. І-ГЮ № 088792 від 16 січня 2010 року а/з № 02).
При житті вона володіла земельною ділянкою розміром 3,58 га., яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Радивилівського району. Дане доводиться копією Державного акта про право власності на земельну ділянку /ЯД № 250367/ від 26 червня 2008 року та довідкою ОСОБА_3 Держкомзему в Радивилівському районі № 01-144265 від 30 липня 2012 року, з якого вбачається, що відповідно до реєстру на ОСОБА_4 зареєстровано Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯД № 250367 .
Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що оригінал Державного акта про право приватної власності на землю знаходиться в нього. Доказів, які спростували це суду не представлено. Навпаки, апеляційному суду відповідач надав його копію, яка є нотаріально завіреною, вказавши, що оригінал в судове засідання він не взяв.
З листа державного нотаріуса Радивилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 № 1057\01-16 від 09 листопада 2012 року вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 своєчасно звернулися: ОСОБА_1 – 08 травня 2010 року заява № 387 і ОСОБА_2І – 18 травня 2010 року заява № 403.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку в зв’язку із втратою правовстановлюючого документа. Однак правовстановлюючий документ, який засвідчує право власності на земельну ділянку, а саме Державний акт, на втрату якого посилається позивач в позові, не втрачений, а знаходиться в ОСОБА_2.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 суду не надав.
Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 висновки суду не спростував.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання в порядку спадкування право власності на спірну землю, оскільки правоустановлюючий документ не є втраченим.
Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 03 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: С.В. Демянчук
Судді : С.О. Гордійчук
ОСОБА_8