Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          28 листопада 2012 року                                                                       м. Рівне

          Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

          головуючого судді                               Мельника Ю.М.,

          суддів:                                         Демянчук С.В., Ковальчук Н.М.,

          секретаря судового засідання           Пиляй І.С.

          за участю: представника позивача          ОСОБА_1

          представника відповідачів                    ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Рівненського районного суду від 9 серпня 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

          Рішенням Рівненського районного суду від 9 серпня 2012 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ „Універсал Банк” стягнуто заборгованість по Додатковій угоді № BL381-К/1 від 19.11.2007 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL381 від 19.11.2007 року в сумі 6 075 870 грн. 48 коп.

Цим же рішенням було звернуто стягнення на предмет іпотеки: двоповерховий житловий будинок № 26 по вул. Габрилівській в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, загальною площею 317 кв.м. та земельну ділянку площею 0.12 га, на якій розташований вказаний житловий будинок , які належать на праві власності ОСОБА_4

При цьому суд для задоволення грошових вимог ПАТ „Універсал Банк” по Додатковій угоді № BL381-К/1 від 19.11.2007 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL381 від 19.11.2007 року визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження”.

          Окрім того , суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ „Універсал Банк” судові витрати в сумі 1820 грн.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказувала на його незаконність.

Зазначала, що суд 1 інстанції не повідомив її про час та місце розгляду даної справи. Окрім того , суд не врахував , що Господарським судом Рівненської області в порядку господарського судочинства розглядалася справа про банкрутство приватного підприємця -ОСОБА_3 та було відкрито ліквідаційну процедуру приватного підприємця ОСОБА_3, і в порушення вимог п.4 ст. 201 ЦПК України не зупинив провадження у справі до вирішення іншої справи , що розглядається в порядку господарського судочинства.

Суд першої інстанції , на думку ОСОБА_3 , також не врахував , що в ході ліквідаційної процедури за рахунок реалізації належного їй майна банку для погашення

_____________________________________________________________________________________                              Провадження № 22-ц1790/1815/2012 Головуючий у 1 інстанції : Красовський О.О.

Доповідач : Мельник Ю.М.

заборгованості за кредитним договором було повернуто 2600000 грн.

ОСОБА_3 також вказувала , що суд не прийняв до уваги її доводи , що банк не повідомив її та ОСОБА_4 про порушення боржником зобов"язань за кредитним договором. Суд також не врахував , що заборгованість за кредитними зобо"язаннями , не співмірна із ватрістю іпотечного майна та не зазначив у резолютивній частині рішення ціну іпотечного майна.

Із цих підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві в позові.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду вказувала , що суд не повідомив її про час та місце розгляду даної справи, а банк не повідомляв її , як іпотекодавця , про порушення ОСОБА_3 зобов"язань за кредитним договором.

Суд також не врахував що на її утриманні перебуває малолітнья дитина, яка проживає з нею та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначала , що резолютивна частина рішення суду не відповідає вимогам ст. 39 Закону України „Про іпотеку” відповідно до якої у рішенні зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із цих підстав просила рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмсет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4- ОСОБА_2 , давши пояснення в межах доводів апеляційних скарг , просив скарги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив рішення місцевого суду залишити без зміни.

          За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково , а апеляційна скарга ОСОБА_4 - задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19 листопада 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" ( правонаступник ПАТ ОСОБА_5"(а.с.67) та ОСОБА_3 було укладено Генеральний договір № BL 381 про надання кредитних послуг, відповідно до якого банк зобов"язувався надати ОСОБА_3 кредит на суму 980 000 доларів США . Умови та порядок надання , сума , строк і порядок виконання зобов"язань кожної кредитної послуги в межах цього договору мав оформлятися додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди. (п.1 , 1.1) ( а.с. 8-11).

19 листопада 2007 року сторони уклали Додаткову угоду № BL381-К/1 відповідно до якої ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 кредит в сумі 700 000 доларів США , а позичальник зобов”язався прийняти, належним чином використовувати та вносити плату за кредит.( а.с. 12-14, 76).

Між Банком та Позичальником було узгоджено Графік погашення кредиту, який відображено в Додатку №1 до Додаткової угоди № BL381-К/1. Позичальник зобов"язувався виконати умови договору до 01 листопада 2027 року.

За користування кредитними коштами, відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди № BL381-К/1 від 19.11.2007 року встановлена процентна ставка в розмірі 11,5 % річних, а в разі прострочення термінів сплати платежів , процентна ставка встановлюється в розмірі 23 % річних (п. 3.2.2. цієї угоди).

01 квітня 2009 року на підтвердження своїх зобов”язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL381 від 19.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 була укладена Додаткова угода № 1 до цього Генерального договору , відповідно до якої станом на 01.04.2009р. фактична заборгованість Позичальника становила 712 079 доларів США 64 центи, з якої : прострочена заборгованість - 21 187,80 доларів США; строкова заборгованість - 690 891, 84 доларів США.

          Відповідно до п. 2.1.Додаткової угоди від 01.04.2009 року Позичальник підтвердив правомірність нарахування Банком процентів за користування кредитом .( а.с.15-18)

          Таким чином , із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_3 порушила умови договору в частині своєчасності повернення банку кредиту.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до правовідносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          Частиною 2 ст. 1050 ЦК України , яка знаходиться в параграфі 1 Глави 71 цього Кодексу , визначено , що в тому разі , коли договором встановлено обов"язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася , та сплати процентів , належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

          Оскільки ОСОБА_3 прострочила повернення чергової частини кредиту , то банк звернувся до суду із вказаним позовому.

          Станом на 14 грудня 2010 року сума заборгованості ОСОБА_3 перед банком становила 6 075 870 грн. 48 коп. ( 5498536 грн. 02 коп. - заборгованість по сумі кредиту, 566 178 грн. 72 коп. - відсотки , 11 155 грн. 73 коп. - підвищені відсотки).( а.с. 60-62).

          З урахуванням зазначеного суд першої інстанції постановив законне та обгрунтоване рішення про стягнення коштів за кредитним договором із ОСОБА_3

          Колегія суддів також погоджується з рішенням місцевого суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Згідно ч.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном , що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця , згідно яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов"язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

          З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов”язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL381 від 19.11.2007 р. між позивачем та ОСОБА_4 19 листопада 2007 року було укладено Іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передала позивачу в іпотеку двоповерховий житловий будинок загальною площею 317 кв.м. та земельну ділянку площею 0.12 га, на якій розташований житловий будинок, що розміщені за адресою с. В.Омеляна по вул. Габрилівській , 26. ( а.с. 24-26). До цього іпотечного договору 24 квітня 2009 року та 2 червня 2009 року додатковими договорами було внесено зміни. ( а.с. 27-31).

          Вказані житловий будинок та земельна ділянка разом складають предмет іпотеки. Заставна вартість предмета іпотеки становить 1 692 000 грн. (а.с. 24-26).

Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору від 19.11.2007р. позивач набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, в тому числі у разі порушення будь-якого основного зобов”язання, що забезпечене іпотекою за цим Договором.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала взяті на себе зобов’язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL381 від 19.11.2007 року, Додатковою угодою №. BL381-К/1 від 19.11.2007 року , тому, відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" ,

звернув стягнення на предмет іпотеки.

На підтвердження такого висновку в рішенні місцевого суду наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

          Доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що банк не повідомив їх про порушення ОСОБА_3 зобов"язань за крединим договором не спростовують висновків місцевого суду , оскільки листом № 019/2057 від 20 грудня 2010 року банк повідомив ОСОБА_3, а листом № 019/2055 від 20 грудня 2010 року- Цюцюру Н.В. та ОСОБА_7 про порушення ОСОБА_3 зобов"язань за кредитним договором ( а.с.72, 75).

          Поштове повідомлення свідчить про те, що вказані листи були отримані адресатами ( а.с. 70,71, 73,74).

          Не спростовують рішення суду і посилання апелянта на те, що в ході процедури ліквідації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 частину кредитної заборгованості перед банком на суму 2600000 грн. було погашено.

          Із п.1.1.1 Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року слідує, що умови і порядок надання , сума , строк і порядок виконання зобов"язань , розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформляється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди.

          Предметом спору по даній справі є 700 000 доларів США отриманих ОСОБА_3 в банку на підставі Додаткової угоди № BL 381-к/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року.

          Із пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду Рівненської області слідує, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа про стягнення коштів та звернення стягнення на майно за іншою додатковою угодою до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року.

          Зазначене свідчить , що ОСОБА_3 в межах Генерального договору про надання кредитних послуг отримала в банку кошти за декількома додатковими угодами.

          Ухвалою господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2012 року було постановлено перерахувати кредитору ПАТ "Універсал Банк" для погашення кредиторської заборгованості ОСОБА_3 2 440 575, 77 грн. за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року.( а.с. 262).

          В зазначеній ухвалі немає вказівки на те, що ці кошти перераховані на виконання зобов"язань , які випливають із Додаткової угоди № BL 381-к/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року.

          Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував факт надходження цих коштів для погашення заборгованості за Додатковою угодою № BL 381-к/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року.

          За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не довела , що в ході процедури ліквідації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 2440575, 77 грн. було перераховано банку на виконання зобов"язань , які випливають із Додаткової угоди № BL 381-к/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 381 від 19 листопада 2007 року.

          В той же час , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального права.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення . коли суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Іпотечним договором від 19 листопада 2007 року в п. 1.2. зазначено вартість предмета іпотеки в сумі 1 692 000 грн., яка визначена відповідно до звіту незалежного суб”єкта оціночної діяльності (а.с. 24).

Проте суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, в повній мірі не врахував положення ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" , умови договору іпотеки (п. 1.2.) щодо визначення вартості предмета іпотеки та не зазначив в резолютивній частині рішення початкову ціну предмета іпотеки для подальшої його реалізації.

У зв"язку із зазначеним , колегія суддів прийшла до висновку про зміну рішення суду шляхом зазначення в його резолютивній частині ціни предмета іпотеки.

В решті рішення суду першої інстанції , на думку колегії суддів , є законним та обгрунтованим а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

          Керуючись п.3 ч. 1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309 , ст. 316-317 ЦПК України, колегія суддів,

                    ВИРІШИЛА :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду від 9 серпня 2012 року задовольнити частково.

          Рішення Рівненського районного суду від 9 серпня 2012 року змінити , доповнивши резолютивну частину рішення новим абзацом такого змісту :

          " Визначити початкову вартість предмета іпотеки - житлового будинку і земельної ділянки по вул. Габрилівській , 26 в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області в розмірі 1 692 000 грн."

          Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

          В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

          Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.

          Головуючий :           

Судді :