Справа № 11-120/2009р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2009 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Збитковської Т.І.
Суддів - Горщарук Г.О., Баглика С.П.
При секретарі - Міщук Л.А.
За участю прокурора - Клімашевич Н.О.
Засудженого - ОСОБА_1
Захисника - адвоката - ОСОБА_2
Потерпілих - ОСОБА_3., ОСОБА_4
Представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і мешканця смт.АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, приватного підприємця, інваліда третьої групи, раніше не судимого,
- за ч.2 ст.286 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А :
21 жовтня 2007 року близько 23 год. 20 хв. ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки „ВАЗ-2101” НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю не менше 78,1-88,2 км/год із включеним ближнім світлом по автодорозі Млинів-Демидівка в с.Береги Млинівського району Рівненської області, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки і скоїв наїзд на пішоходаОСОБА_6, що рухався по проїжджій частині назустріч руху транспортного засобу, смертельно його травмувавши.
За обвинувальним висновком ОСОБА_1. пред'явлене обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України.
Вироком Млинівського районного суду від 14 січня 2009 року ОСОБА_1. визнаний винним за ч.2 ст.286 КК України і засуджений на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк - два роки.
Згідно ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про міну місця проживання, роботи чи навчання та періодично з'являтися для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_1та ОСОБА_4 1505 грн. -витрат за ритуальні послуги, 1000 грн. - за надання юридичної допомоги та по 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Судом вирішено питання щодо речового доказу по справі.
В поданих на вирок суду апеляціях потерпілі ОСОБА_3. та ОСОБА_4. вважають, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст.75 КК України, призначивши покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі винного.
Крім того, покликаються на те, що при постановленні вироку суд належним чином не врахував всієї глибини їхніх моральних страждань, і на їх думку, невірно визначив розмір моральної та неправомірно відмовив у відшкодуванні матеріальної шкоди.
Просять вирок скасувати і постановити новий, яким обрати ОСОБА_1. більш суворе покарання, не пов'язане із звільненням від його відбування та в повному об'ємі задовольнити позовні вимоги.
Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини, кваліфікації дій та призначеного ОСОБА_1. покарання, просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілих, оскільки мотиви прийнятого рішення в порушення вимог закону, у вироку належним чином не наведені та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. свою вину в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілогоОСОБА_6 визнав повністю, і не заперечив обставин скоєння ним даного злочину.
Просить суд не позбавляти його волі, він щиро кається у вчиненому та приносить вибачення родині загиблого.
Потерпілі ОСОБА_3. і ОСОБА_4. в суді зазначили, що ОСОБА_1. своїми злочинними діями позбавив життя їхнього сина, після скоєння ДТП зник з місця події, а тому умовний термін покарання його не виправить. Підтримують думку щодо позбавлення волі ОСОБА_1 та заявлений цивільний позов.
Колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а апеляції подружжя ОСОБА_3, як потерпілих, та прокурора - частковому задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1. правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілогоОСОБА_6, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та детально наведених у вироку доказах, і не оспорюється у поданих апеляціях.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що постановлений відносно ОСОБА_1 вирок в частині призначеного йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, не в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і не є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_1
Згідно ст.ст. 372, 378 КПК України, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину є підставою для скасування вироку та постановлення апеляційним судом нового.
Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на два роки, суд першої інстанції не взяв до уваги, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 настала смертьОСОБА_6, про що правомірно наголошується в апеляції потерпілих.
За роз'ясненнями, що містяться в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати, як наслідки, що настали, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб (водіїв, пішоходів тощо), так і обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні покарання ОСОБА_1. колегія суддів враховує, що він скоїв тяжкий злочин.
Каяття засудженого у скоєному, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивну характеристику з місця проживання, інвалідність ОСОБА_1 колегія суддів визнає обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є підставою перейти до більш м'якого покарання, не зазначеного ч.2 ст.286 КК України, у відповідності з вимогами ст.69 КК України.
Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з послідуючими змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, із врахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що заявлені потерпілими, як цивільними позивачами, суми в 200 тис.грн. на відшкодування моральної шкоди є завищеними, а стягнення суми в 50 тис.грн. на користь кожного з потерпілих відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи глибину душевних страждань подружжя ОСОБА_3 через втрату сина.
З врахуванням доказів, наявних у кримінальній справі, підлягають задоволенню стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілих кошти на поховання в сумі 1505 грн., витрати, понесені за надання юридичної допомоги - 1000 грн., та 240 грн. 20 коп. - кошти на жалобний обід.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_3. та ОСОБА_4. ствердили, що доказів понесених витрат в сумі 6500 грн. на виготовлення та встановлення пам'ятника та 9227 грн. на проведення жалобних обідів у них не має, тому в задоволенні цих сум на даний час слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Не підлягає задоволенню і вимога потерпілих щодо стягнення коштів на довічне утримання.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази і такі не представлені потерпілими суду про перебування батьків на утриманні сина -ОСОБА_6, який до моменту скоєння ДТП не працював, будь-якого заробітку чи доходу не мав.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів
З А С У Д И Л А :
Апеляції потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - задовольнити частково.
Вирок Млинівського районного суду від 14 січня 2009 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати .
ПризначитиОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України покарання із застосуванням ст.69 КК України - два роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути із засудженого ОСОБА_1 по 50 тис.грн на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1505 грн. - витрат за ритуальні послуги і 240 грн. 20 коп. - витрат на жалобний обід в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. - за надання юридичної допомоги.
В решті позовних вимог за їх недоведеністю - відмовити.
Речовий доказ по справі - автомобіль „ВАЗ-2101” НОМЕР_1 повернутиОСОБА_1.
Запобіжний захід засудженому змінити - з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Взяти ОСОБА_1 під варту з залу суду.
Строк відбуття покарання засудженому рахувати з 24 березня 2009 року.
Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України через апеляційний суд Рівненської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий :
Судді :