УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0606/18/2012 Головуючий у 1-й інст. Криницький Л.В.
Категорія 2 Доповідач Галацевич О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири об’єктом права спільної сумісної власності подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 березня 2013 року,-
встановила:
22.10.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому зазначила, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Їй належить ? , відповідачці ? частка цієї квартири. Оскільки частка ОСОБА_2 є незначною, не може бути виділена останній в натурі, спільне володіння та користування майном є неможливим, ОСОБА_2 забезпечена іншим житлом, з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог (а.с. 203,218-219 т.1, а.с. 76 т. 2) просила суд припинити право відповідачки на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на зазначене нерухоме майно та виплатити ОСОБА_3 вартість цієї частки в сумі 31965 грн., яка перерахована нею на депозитний рахунок суду.
28.09.2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2, скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на її ім'я і свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 та внести відповідні зміни до правовстановлюючих документів на підставі судового рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що спірне майно належало її чоловіку, однак за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок проведеного капітального ремонту, його благоустрою.
Цивільні справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалою суду від 17.11.2011 року об’єднані в одне провадження (а.с. 225 т. 1).
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Скаргу обґрунтовує тим, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку ОСОБА_2 суд зробив неправильний висновок щодо не завдання їй істотної шкоди припиненням права власності на частку квартири, оскільки вона хоча і є співвласником іншої квартири, але в ній проживають члени її сім’ї. Суд не врахував, що ОСОБА_1 за життя батька родинних відносин з ним не підтримувала, йому не допомагала, участі в утриманні квартири не приймає. Поза увагою суду залишилась та обставина, що спірна квартира приватизована чоловіком під час шлюбу шляхом викупу за спільні кошти подружжя та її вартість істотно збільшилась за рахунок їх спільних грошових та трудових затрат. Крім того, судом неправильно застосовані норми Сімейного кодексу України до спірних правовідносин.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що частка ОСОБА_2 є незначною, не може бути виділена їй в натурі, квартира є неподільною, спільне користування квартирою через неприязні стосунки між сторонами неможливе, до того ж таке припинення не завдасть істотної шкоди відповідачці, оскільки остання забезпечена житлом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права, узгоджується з дослідженими судом доказами.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.06.2010 року ОСОБА_1 є власником ? частки двокімнатної квартири АДРЕСА_3. ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом є власником ? частки цієї квартири. Згідно з висновком експерта від 25.06.2011 року (а.с.147-155 т. 1) вартість ? частки спірної квартири становить 31965 грн. Одночасно ОСОБА_2 є власником ? трикімнатної квартири №29 по вул Гулія в смт. Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.с. 179-182 т. 1). Позивачка до ухвалення судом рішення внесла на депозитний рахунок суду вартість частки відповідачки, гарантувавши в такій спосіб її право на одержання грошової компенсації вартості її частки (а.с. 55,174 т. 1). Між сторонами склалися неприязні відносини, які перешкоджають спільному користуванню квартирою, що не заперечувалось ними в судовому засіданні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність всіх, визначених ст. 365 ЦК України умов, за яких може бути припинено право власності відповідачки на частку у спільному майні.
Доводи апелянта про неправильність висновку суду щодо не завдання їй істотної шкоди припиненням її права власності, спростовуються наявністю у ОСОБА_2 іншого житла, частка у якому є більшою за рахунок більшої житлової площі у ньому. Так, жила площа спірної квартири становить 26,4 кв.м. (а.с. 83 т.2), а квартири №29 по вул Гулія в смт. Іршанськ – 49,7 кв.м. (а.с. 178 т.1). Проживання у останньому жилому приміщенні інших членів сім’ї не має правового значення для вирішення спору.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя з наступних підстав.
Відповідно до ст. 25 КпШС України та ст.62 СК України майно дружини, чоловіка може бути визнано судом спільною сумісною власністю подружжя, якщо за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 26.04.1991 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 10). 14.09.2009 року ОСОБА_4 помер. Останньому на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 (а.с. 81,82). Згідно з висновком експерта від 28.11.2012 року (а.с. 171-194) вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених в квартирі за 2003-2009 роки складає 20105 грн., з них: 11906 грн. – вартість оздоблювальних робіт, 8199 грн. – вартість проведених сантехнічних робіт (встановлення опалювального котла та запірної арматури). Відповідно до висновку експерта від 25.06.2011 року (а.с.147-155 т. 1) вартість квартири становить 127860 грн.
Із роз'яснень викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” №11 від 21 грудня 2007 рокувбачається, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Для застосування передбачених зазначеною статтею правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту, його якісних характеристик.
Відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК Україникожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Проте, зазначена ОСОБА_2 обставина істотного збільшення вартості квартири внаслідок її грошових та трудових затрат, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Як вбачається з висновку експерта (а.с. 171-194) реконструкцій, які б призвели до збільшення площі квартири, її перепланування, тощо, під час шлюбу сторін не відбулось. Участь у ремонті квартири, у якій проживала позивачка, як член сім’ї власника, не може вважатися достатньою для визнання майна, що було особистою власністю ОСОБА_4, спільним майном подружжя. Проведення сантехнічних робіт, заміна вікон, встановлення автономного опалення було пов'язано з потребою осіб, які проживали у квартирі, у поліпшенні умов життя, і не може вважатись істотним збільшенням вартості майна.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм СК України до спірних правовідносин є безпідставними, оскільки правовідносини виникли під час дії норм КпШС України і продовжували діяти під час дії СК України
У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Вимоги про визнання спільною сумісною власністю спірного нерухомого майна з підстав, що право власності ОСОБА_4 на квартиру виникло внаслідок викупу за спільні грошові кошти подружжя, ОСОБА_2 не заявлялись і не були предметом розгляду в суді першої інстанції та виходять за межі розгляду справи апеляційним судом, а тому доводи апелянта в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, як вбачається з приватизаційного платіжного доручення спірна квартира приватизована ОСОБА_4 за рахунок житлового чеку(а.с. 82 т.2).
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, на правильність судового рішення не впливають, а тому колегією суддів визнаються безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді