УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Філатової Е.В.
Суддів: Мя'соєдової Т.М. Чистякової Т.І.
При секретарі: Постіковій О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 і Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АРК на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АРК про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АРК про стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі 5868 грн. 45 коп.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є учасником бойових дій. Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно повинна надаватись разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом. На підставі ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 р.» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 284, 69 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2005 р.» прожитковий мінімум складає 332 грн. У 2006 році прожитковий мінімум встановлений у розмірі 350 грн., а у 2007 році - 387 грн. Але за період 2004-2007 p.p. допомога відповідачем виплачувалась не в повному обсязі. У 2004 році виплачено - 120 грн., у 2005 році - 250 грн., у 2006 році - 250 грн., у 2007 році - 280 грн. Позивач вважає, що сума недоплати за вказаний період складає 5868 грн. 45 коп.
Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що виплата одноразової щорічної допомоги учасникам бойових дій здійснювалась в рамках державного фінансування в межах, встановлених Законом України „Про державний бюджет" на відповідні роки.
Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року позов задоволено частково. На користь позивача стягнуто недоплачену щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2006 рік у розмірі 1500 грн., за 2007 рік - у розмірі 1655 грн., всього - 3155 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення грошової допомоги за 2004 і 2005 роки і ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Доводи скарги зводяться до того, що судом не враховано те, що про
Справа №22-а-4047/08
Головуючий в першій інстанції, суддя - Ісламгулова О.В.
Доповідач, суддя -Чистякова T.І.
2
порушення своїх прав він дізнався лише 24 квітня 2007 року з відповіді Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АРК.
Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і відмовити в задоволенні позову. В скарзі відповідач посилається на те, що судом не доведена його вина, оскільки він є розпорядником бюджетних коштів і може діяти в межах асигнувань, передбачених кошторисами розходів на відповідний рік. В частині доводів позивача щодо строку звернення до суду відповідач посилається на те, що у відповіді позивачу на його запит не міститься відмови у виплаті, а є лише інформація роз'яснювального характеру.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 08.02.1996 p., виданим Сакським міськвоєнкомом. Частиною 5 статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" внесені зміни до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме -розміру грошової допомоги встановлений 120 грн. Аналогічні зменшення сум грошової допомоги були передбачені Законами України „Про державний бюджет" на 2005-207 роки.
Рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) статтю 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено, що виплата щорічної разової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону, здійснюється у розмірі 120 грн. Вказаним рішенням Конституційного суду України розмір щорічно грошової допомоги учаснику бойових відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" складає п'ять мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного суду є обов'язковим для виконання на території України та остаточним і не можуть бути оскаржені.
Виходячи з положень ст. ст. 8, 22, 46 Конституції України, право на отримання разової грошової допомоги на підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є правом на соціальний захист, гарантований державою, і це право не може бути звужено за змістом і та обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів, що також передбачено і статтею 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 9 Конституції України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення за 2004 р. Щодо позову в частині стягнення недоплачених сум за 2005-2007 p.p. колегія суддів також погоджується з висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на конституційних принципах верховенства права. Розмір недоплачених сум, встановлених судом сторонами не заперечується. Між тим, на підставі заяви відповідача судом правомірно застосовано ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та
3
інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів.
Оскаржуючи рішення суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення недоплачених сум за 2004 і 2005 роки, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що про порушення свого прав він дізнався лише 24 квітня 2007 року з відповіді Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АРК. Колегія суддів не може погодитись з такими доводами, оскільки про порушення свого права позивачеві стало відомо на час отримання грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відповідності їх дій Закону України „Про державний бюджет" на відповідні роки, колегія суддів не може прийняти до уваги з мотивів, наведених вище. Посилання на те, що судом безпідставно задоволені позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої суми за 2006 рік відповідач обґрунтовує тим, що про порушене право позивачу стало відомо у квітні 2006 року. А до суду з позовом він звернувся у листопаді 2007 року. Колегія суддів вважає скаргу в цій частині також необґрунтовану, оскільки до суду позивач звернувся 04 травня 2007 року, що вбачається зі штампу вхідної кореспонденції суду (а.с. 1).
Відповідно до ст. ст. 195, 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 195, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АРК відхилити.
Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від ЗО листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.