Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Боймиструка С.В., Буцяка З.І.,
секретаря судового засідання Коробчук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року Громадській організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, зробив невірний висновок щодо застосування норм права.
Суд правильно зробив висновок, що відповідач має заборгованість в розмірі 106 215 грн., проте висновок суду про те, що це лише обов'язок відповідача, а не зобов'язання є суперечливим та не відповідає нормам чинного законодавства, судовій практиці.
Вважає, що судом невірно застосовано ст.11 ЦК України та не враховано норми закону, зокрема ст.14 ЦК України.
Суд невірно зазначив в рішенні, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилався лише на ст.525, 526 ЦК України, адже позивач обґрунтовував свої вимоги також ст.2, ч.2 ст.6 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 року, ст.1,7,8, ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.1997 року.
Вказує, що суд першої інстанції припустився порушення ст.6 ЦК України, не прийнявши до уваги рішення апеляційного суду м. Києва по аналогічним справам, позивачем в яких виступало Садівницьке товариство "Ельвіра".
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованість в розмірі 106 215,00 грн. та судові витрати.
Сторони в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи від них не надійшло.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоча
відповідачем не сплачені членські та цільові внески позивачу, однак вони не відносяться до грошових зобов’язань, тому стягненню не підлягають. Також суд вважав, що оскільки ОСОБА_1 не був стороною договорів, укладених між громадською організацією та юридичними особами на виконання останніми робіт та надання послуг, то у відповідача не має цивільно-правових зобов’язань по оплаті цих виконаних робіт та наданих послуг.
Між тим, такий висновок суду суперечить нормам матеріального права та не відповідає матеріалам справи.
Садівничі товариства є специфічними самоврядними об'єднаннями громадян для спільного здійснення своїх потреб, пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом на своїх садових ділянках. Вони мають повну господарську самостійність у провадженні своєї діяльності і покривають свої витрати за рахунок внесків членів товариства.
Відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» об'єднання громадян діє на основі статуту.
Статтею 6 Закону України «Про об’єднання громадян» встановлено, що об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та законами України. Всі основні питання діяльності об'єднань громадян повинні вирішуватись на зборах всіх членів або представників членів об'єднання. Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати.
Відповідно до п.1.2 Статуту Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" (надалі –Статут), зареєстрованого 11.08.2005р., метою діяльності Товариства є задоволення та захист спільних інтересів пов’язаних з садівництвом, будівництвом садових будиночків, забезпечення умов для відпочинку членів товариства та їх родин.
Враховуючи наведені норми законодавства, завдання та характер діяльності позивача, колегія суддів вважає, що на правовідносини, які склалися між сторонами слід застосовувати і Закон України «Про кооперацію».
Ч.2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Пунктом 2.4.7 Статуту, визначено, що член садівничого товариства зобов'язаний своєчасно сплачувати вступні, членські та цільові внески у розмірах, встановлюваних Правлінням, загальними зборами.
Вимогами ст.12 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_1 з 2005р. є членом Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" та власником земельної ділянки площею 0,12 га.
Відповідно до п.4.2.6 Статуту загальні збори товариства установлюють на підставі затвердженого кошторису розміри щорічних членських, вступних та цільових внесків і строки їх внесення.
Таким чином, являючись членом Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" ОСОБА_1 зобов’язаний виконувати Статут та норми ст.12 Закону України «Про кооперацію»щодо сплати членських та цільових внесків, в розмірах визначених Правлінням, загальними зборами товариства.
Згідно норм глави 47 та глави 51 ЦК України грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів, зокрема, таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вказані кошти не є грошовим зобов’язанням не ґрунтується на нормах діючого законодавства.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із матеріалів справи вбачається, що членські внески за 2007р. та за перший квартал 2008р. визначені в розмірі 50грн. в місяць, з 2 кварталу 2008р. та в 2009-2011 роках –по 100 грн. в місяць.
Його заборгованість перед товариством по сплаті членських внесків за 2007-2011роки становить 4 550грн.
Окрім того, загальні збори садівницького товариства прийняли рішення за рахунок цільових внесків членів товариства здійснити інженерну підготовку території (гідронамив), електрифікацію, встановлення межових знаків. Позивачем укладені відповідні угоди з юридичними особами.
Однак, відповідач не вніс цільові внески для проведення зазначених робіт та отримання послуг, тобто порушив взяті на себе зобов’язання як члена товариства. Його заборгованість становить 97 668грн.
Заява про застосування строку давності ОСОБА_1 до суду першої інстанції не подавалась.
За таких обставин ухвалене в справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 1533грн.27коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги рішення апеляційного суду м. Києва по аналогічним справам є безпідставними, оскільки в Україні не діє прецендентне право.
На підставі ст. 11, 526 ЦК України, ст.12 Закону України «Про кооперацію»та керуючись ст. ст. 303, 304, 307,309, 313, 314, 316, 317,325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" задовольнити частково.
Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року скасувати.
Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" заборгованість по оплаті членських внесків за 2007-2011роки в розмірі 4 550(чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят)грн. та цільових внесків в сумі 97 668 (дев’яносто сім тисяч шістсот шістдесят вісім)грн., всього 102 218(сто дві тисячі двісті вісімнадцять)грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Садівницьке товариство "Ельвіра" 1533(одну тисячу п’ятсот тридцять три)грн.27 коп. понесених судових витрат.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді Боймиструк С.В.
Буцяк З.І.