Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Квятковського А.С.

Суддів: Міщенко О.А., Іващука В. Я.

З участю прокурора: Ніколайчука О.І.

Захисника–адвоката: Власик В. Я.

Засудженого: ОСОБА_2

Потерпілого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м. Рівне кримінальну справу за апеляціями захисника Власик В. Я., засудженого ОСОБА_2, та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2012 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель

АДРЕСА_1

з середньою професійно-технічною освітою, одружений

гр.України, на утриманні одна малолітня дитина,

невійськовозобов’язаний, раніше не судимий, засуджений

за ч.2 ст.286 КК України на три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 50000 тисяч грн., у відшкодування матеріальної шкоди 2380 грн. 22 коп., та відшкодування витрат за отримання юридичної допомоги в сумі 1100 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів.

Як визнав суд, 30 серпня 2008 року, біля 00 год. 15 хв, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ-211120, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись в темну пору доби зі швидкістю 50-60 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар по вул. Соборній в м. Рівне зі сторони вул. Корольова у напрямку вулиці Кн. Острозького, та поблизу будинку №440 неправильно оцінив дорожню обстановку що склалася, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який переходив проїзну частину дороги з ліва на право по напрямку руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування гальмування при своєчасному прийнятті мір до реагування.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, перелому склепіння черепа з переходом на основу, забою-стиснення головного мозку важкого ступеня, гострої епідуральної гематоми правої лобно-скроневої ділянки, забійної рани ділянки правого ліктьового суглобу, множинних забоїв, осаднень на тулубі та кінцівках, гематом обох очей з субкон’юктивальним крововиливом правого ока, які відносяться до тяжких як небезпечні для життя, а автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

У прямому безпосередньому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і тяжкими наслідками, що настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_2 пунктів Правил дорожнього руху, які вимагають:

п.1.5. – дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п.2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на їх зміну;

п.12.3. – у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

В поданій на вирок суду апеляції, засуджений ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим через однобічність та неповноту дізнання, досудового та судового слідства, порушення слідством процесуальних норм. При цьому доводить, що судом першої інстанції не було вжито заходів для з’ясування всіх обставин справи для винесення об’єктивного рішення. Зокрема, не встановлено причинний зв’язок між його діями та шкідливими наслідками, висновки про його винність суд обґрунтував лише його показаннями, які він давав на досудовому слідстві не з’ясовано протиріч між показаннями свідків, не перевірено показань потерпілого ОСОБА_3, не допитано експертів, та всіх свідків, клопотання по розгляду справи судом були безпідставно відхилені. Заперечує свою винність у вчиненому злочині і стверджує, що він застосував екстрене гальмування, що підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_3 не зміг. Вважає висновок судово-автотехнічної експертизи по справі неправильним, так як його дані покладені в основу є неналежними. Показання експерта ОСОБА_8 в судовому засіданні на його думку не є доказом у справі. Оскільки відтворення обстановки і обставин події проводилось з ним як свідком, тому також доводить, що цей доказ не може братись до уваги. Стверджує, що суд не перевірив, чи докази здобуті слідством є легітимними.

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Захисник-адвокат Власик В.Я., вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, а досудове і судове слідство однобічним і неповним. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а мотивувальна частина вироку не містить ні форми вини, ні мотиву злочину. При цьому доводить, що протокол огляду і перевірки технічного стану автомобіля ОСОБА_2 не може братись до уваги, так як він не підписувався особою, а понятий ОСОБА_9 лише формально його підписав. На думку захисту, суд не взяв до уваги факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп’яніння, який переходив дорогу у невстановленому місці, тобто порушив ПДР. ОСОБА_2, побачивши пішохода на проїзній частині дороги застосував екстрене гальмування, але не зміг уникнути зіткнення. Зазначає, що суд першої інстанції не виконав ухвалу апеляційного суду від 22.08.2011року і в порядку вимог ст.315-1КПК не доручив органу досудового слідства встановити і допитати інших очевидців події біля кіоску „Кури гриль” на вул.Соборній в м.Рівне. Судом не враховано погодні умови під час аварії, а єдиним доказом визнано висновок авто технічної експертизи, який ґрунтується на показаннях потерпілого. Стверджує, що протокол відтворення обстановки і обставин події, згідно якого брались вихідні дані не може братись до уваги, оскільки він не є допустимим. Відтворення проводилось з ОСОБА_2 в якості свідка, а не підозрюваного. Вказує, що судом невірно вирішено цивільний позов у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а реальна міра покарання призначена засудженому через упередженість судді. Виходячи з наведеного просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини засудженого, та кваліфікації дій вважає вирок незаконним в частині вирішення цивільного позову. При цьому зазначає, що всупереч вимогам процесуального закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України 1989 року „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна” не навів відповідні мотиви по відшкодуванню шкоди.

Просить вирок суду в частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Власик В.Я., які підтримали свої апеляції і просять вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, доводи потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_10 про залишення вироку суду першої інстанції без зміни, думку прокурора Ніколайчука О.І., який вважає вирок законним та обгрунтвоаним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника задоволенню не підлягають, а апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину – порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, яким суд дав повну і всебічну оцінку і є обґрунтованим.

За змістом ст.67 КПК оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

Доводи засудженого та його захисника в апеляціях про те, що в судовому засіданні не доведено вини ОСОБА_2 в інкримінованому злочині є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи та вироку суду, ці доводи були предметом дослідження в судовому засіданні і крім показань потерпілого щодо обставин дорожньо транспортної події за участю ОСОБА_2 підтверджуються сукупністю інших достатніх, належних і допустимих доказів.

Так, за показаннями потерпілого ОСОБА_3, 30 серпня 2008 року, близько 00год.15хв. біля будинку №440 по вул.Соборній в м.Рівне він переходив проїзну частину дороги. Переконавшись про відсутність транспорту, дійшов до середини дороги, коли побачив, що праворуч зі сторони вул.Корольова рухається на достатній відстані автомобіль. Впевнившись, що автомобіль ще далеко він продовжив рух, але в цей час відчув удар в праву частину тіла і втратив свідомість.

В ході досудового і судового слідства сам ОСОБА_2 не заперечив обставин дорожньо-транспортної події, яка сталась з його участю і пояснив, що 30 серпня 2008 року, біля 00год.15хв. керуючи автомобілем ВАЗ-211120 н.з.НОМЕР_1, рухався по вул.Соборній в напрямку вул.Кн.Острозького м.Рівне навпроти зупинки маршрутних таксі на проїзну частину дороги вибіг пішохід, і він став гальмувати, однак не зміг уникнути наїзду і збив пішохода передньою правою частиною автомобіля, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Ці обставини підтверджені показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_12

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 серпня 2008 року, проведеного з дотриманням процесуальних вимог, та за безпосередньої участі ОСОБА_2, дорожньо-транспортна пригода сталася на вул.Соборній в м.Рівне поблизу будинку №440 на горизонтальній, прямій, освітленій ділянці дороги ( т.1а.с.7-12).

За висновком судово-медичної експертизи №2193 від 3.10.2008року у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, перелому склепіння черепа з переходом на основу, забою-стиснення головного мозку важкого ступеня, гострої епідуральної гематоми правої лобно-скроневої ділянки, забійної рани ділянки правого ліктьового суглобу, множинних забоїв, осаднень на тулубі та кінцівках, гематом обох очей з субкон’юктивальним крововиливом правого ока, які відносяться до тяжких, як небезпечних для життя (т.1 а.с.56-57)

Висновком судової автотехнічної експертизи №228 підтверджена технічна можливість запобігання наїзду водієм ОСОБА_2 на потерпілого, за умови дотримання ним правил дорожнього руху, зокрема п.12.3 ПДР, який зобов’язує водія у випадку виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він має вжити всіх заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Тобто, судово-автотехнічна експертиза однозначно зробила висновок про технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 Причиною дорожньо-транспортної події з технічної точки зору стали дії водія ОСОБА_2(т.1 а.с.68-70).

Безпосередньо в даній дорожній ситуації, як вірно зазначено в обвинуваченні та у вироку суду, водій мав діяти відповідно п.1.5 ПДР за яким дії або бездіяльність учасників руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріального збитку; п.2.3 ПДР згідно якому для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; п.12.3 ПДР, який вимагає у разі виникнення небезпеки для руху, чи перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити всіх заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу,

Отже, за висновком автотехнічної експертизи дії ОСОБА_2 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху і настання таких наслідків, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому знаходяться в прямому причинному зв’язку з вказаними протиправними діями останнього.

У судовому засіданні автотехнічний експерт ОСОБА_8, який безпосередньо був присутній на місці даної події, підтвердив цей висновок і показав, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля згідно Правил дорожнього руху повинен був рухатись, не змінюючи напрям руху та застосувати екстрене гальмування, і темп руху потерпілого у даній обстановці на висновок експертизи не вплинув би та результатів не змінив би.

Висновок судово-автотехнічної експертизи колегія суддів вважає об’єктивним, науково-обгрунтованим і таким, що будь-яких сумнівів у його достовірності не викликає. Тому, доводи апеляцій про її нелигітимність та необхідність проведення повторної експертизи позбавлені підстав.

Суд першої інстанції обгрунтовано послався як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненій ДТП на протокол огляду і перевірки технічного стану автомобіля ВАЗ 211120, згідно якого на автомобілі виявлено механічні пошкодження (т.1 а.с.13)., висновок експертизи транспортного засобу, згідно якого гальмівна та рульова системи автомобіля ВАЗ перебували у технічно справному стані (т.1 а.с.48-52) та протоколи відтворення обстановки і обставин події з учасниками ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_3(т.1 а.с.83-86,87-89).

Посилання в апеляціях про те, що не було враховано показань інших свідків, про однобічність досудового і судового слідства, про відсутність технічної можливості на зупинку автомобіля є безпідставним. Як видно з вказаного висновку експертизи та вироку суду це питання нарівні з багатьма іншими було враховано, і їм дано відповідну оцінку.

Кримінальна справа розслідувана відповідно до вимог процесуального закону, обвинувачення пред’явлене згідно вимог ст.132 КПК із зазначенням усіх обставин, наскільки вони були відомі слідчому. Судом першої інстанції справа розглянута з дотриманням вимог ст.275 КПК відносно підсудного і в межах пред’явленого йому обвинувачення. Тому, всупереч доводам засудженого та його захисника, судом заслухані та відповідно оцінені усі показання свідків, експертів, підсудного, потерпілого в сукупності з іншими доказами по справі. Колегія суддів, приходить до висновку, що за збігом тривалості часу, коли подія мала місце у серпні 2008року, здобути жодні інші дані, додаткові докази, встановити нових свідків по справі, про які заявлені клопотання засудженого та захисника і на них акцентовано в апеляціях не є можливим, а тому така позиція є намаганням уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Аналіз доказів по справі свідчить, що твердження засудженого також про те, що причиною ДТП стали дії самого потерпілого є необґрунтованим і спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив зібрані в справі докази і дії ОСОБА_2 за ст.286 ч.2 КК України кваліфікував вірно.

Покарання ОСОБА_2 призначено згідно вимог ст.50, 65 КК України, воно є необхідним, достатнім і справедливим.

Виходячи з наведеного підстав для скасування вироку і виправдання ОСОБА_2 в інкримінованому злочині колегія суддів не вбачає.

Щодо цивільного позову, то як убачається з вироку суду, при його вирішенні судом всупереч вимогам ст.328 КПК та роз’яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна” №3 (1989року) не наведено належних розрахунків по його задоволенню, та не наведено відповідних мотивів на обґрунтування моральної шкоди, а тому в цій частині вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Костопільського районного суду від 1 листопада 2012 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого, захисника-адвоката Власик В.Я. – без задоволення.

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Цей же вирок в частині розв’язання цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства,

Запобіжний захід ОСОБА_2 підписку про невиїзд змінити на взяття під варту із залу суду. Початок строку покарання рахувати з моменту затримання.

Судді: /Квятковський А.С./

/ Міщенко О.А./

/Іващук В.Я./