Справа № 1-534/13 Головуючий у І інстанції Лисенко Вл.
Провадження № 11/780/362/13 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.
Категорія 42 28.03.2013р.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних
справ Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді – Ігнатюка О.В.,
суддів – Сливи Ю.М., Полосенка В.С.,
за участю:
прокурора – Стаховської Н.О.,
засудженого – ОСОБА_2,
захисника – ОСОБА_3,
потерпілих – ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника потерпілого – Щеглова Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2013 року, яким засуджено:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фасова Макарівського району Київської області, українця, громадянина України, із середньою технічною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч.2 ст.286 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 49 592 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) гривні 90 копійок матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 45 000 (сорок п’ять тисяч) гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 127 882 (сто двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 4 117 (чотири тисячі сто сімнадцять) гривень 44 копійки судових витрат.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази.
в с т а н о в и л а :
Згідно вироку суду, 20 квітня 2012 року близько 14:00 години, ОСОБА_2, керуючи власним технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по автодорозі Київ – Чоп з м. Києва у напрямку м. Чоп, в с. Гурівщина Києво-Святошинського району Київської області зі швидкістю 70км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Проїжджаючи 34км+650м вказаної автодороги в межах населеного пункту Гурівщина, ОСОБА_2, діючи необережно, в порушення п.12.1 ПДР України, не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу з урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався по своїй смузі у зустрічному напрямку.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №94/Е від 06.06.2012р., в результаті ДТП, пасажир автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що являються небезпечними для життя.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №93/Е від 07.06.2012р., в результаті ДТП, пасажир автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Таким чином, порушення водієм ОСОБА_2 п.п.12.1, 12.4 ПДР України знаходяться в прямому причинному звязку виникненням події ДТП та настанням тяжких наслідків ДТП.
На даний вирок, захисник засудженого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вважає вирок незаконним, оскільки досудове слідство відбулося з численними порушеннями норм кримінально-процесуального права, тому більшість доказів зібраних по справі слід визнати неприпустимими. Призначене ОСОБА_2 покарання є занадто суворим і не відповідає фактичним обставинам справи та характеризуючим даним його особи. Судом першої інстанції було проявлено необ’єктивний і упереджений підхід до справи та не було взято до уваги обставини, які спростовують вину ОСОБА_2 Апелянт стверджує, що під час досудового слідства, слідчий не мав на меті встановити реальну істину по справі, оскільки здійснював тиск на обвинуваченого, обмежував його право на захист, здійснював тотальне спотворення показів свідків, здійснюючи на них тиск, в результаті чого вони змінювали свої покази. Реальна версія подій була викладена ОСОБА_2 на досудовому слідстві і підтверджена у суді, оскільки вона є послідовною, логічною і повністю співпадає з матеріалами справи, однак суд не звернув на це увагу, не провів належний аналіз обвинувального висновку та не поставився до пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення критично, оскільки крім сумнівних і плутаних показів потерпілих його вина нічим не підтверджується, а деякими матеріалами справи, такими як схема ДТП, вина ОСОБА_2 взагалі спростовується, також, жодна з проведених експертиз не вказала на ОСОБА_2, як на винуватця даної ДТП. В справі, взагалі, відсутній будь-який, хоча б єдиний, беззаперечний доказ вини ОСОБА_2 і тому його вина не може вважатися доведеною. Окрім цього, апелянт вважає, що суд прийняв незаконне рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки дії ОСОБА_2 не перебувають у причинно-наслідковому звязку зі шкодою, що заподіяна позивачам. Апелянт впевнений, що потерпілими не доведені обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, розмір яких вони штучно збільшили. Також, позивачам не вдалося довести заподіяння їм моральної шкоди, яка нібито спричинена внаслідок даної ДТП, оскільки спричинення моральної шкоди нічим не підтверджується та не вдалося надати суду чіткої відповіді щодо методів і способів, яким вони керувалися під час визначення розміру моральної шкоди. Тому просить вирок скасувати, а справу направити органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування.
На апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшло заперечення від представника цивільного позивача ОСОБА_7 – адвоката Щеглова Є.Є., в якому вказується на законність і обґрунтованість вироку суду та міститься прохання залишити вирок без зміни, а подану апеляцію без задоволення.
У судовому засіданні прокурор пояснила, що прокурором, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції подана апеляція на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У зв’язку з цим, просила повернути справу до суду першої інстанції для виконання вимог передбачених главою 29 КПК України (в редакції 1960 р.).
Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення.
28.03.2013 року до приміщення Апеляційного суду Київської області надійшла апеляція прокурора на вказаний вирок та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.353 КПК України (в редакції 1960 р.) питання про відновлення строку на апеляційне оскарження вирішується судом, який розглядав справу.
За даних обставин, колегія суддів, вважає за необхідне повернути дану справу до суду першої інстанції для виконання вимог передбачених главою 29 КПК України (в редакції 1960 р.).
Керуючись ст.ст. 358, 359 КПК України (в редакції 1960 р.), колегія суддів,
у х в а л и л а :
Повернути справу до Києво-Святошинського районного суду Київської області для виконання вимог передбачених главою 29 КПК України (в редакції 1960 р.), щодо апеляції та клопотання прокурора про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2013 року щодо ОСОБА_2.
Судді:
______________ _____________ _________________
(Ігнатюк О.В.) (Слива Ю.М.) (Полосенко В.С.)