ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Будцемрем” на постанову господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року у справі №16/1677-А за позовом прокурора Кам’янець-Подільського району Хмельницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Кам’янець-Подільському районі до товариства з обмеженою відповідальністю “Будцемрем” про стягнення заборгованості по витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2007 року прокурор Кам’янець-Подільського району Хмельницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Кам’янець-Подільському районі звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Будцемрем”, в якому просив стягнути з відповідача 29583,83 грн. заборгованості по витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року, позовні вимоги задоволені.
_________________________________________________________________________________________________________________
Справа № К-2151/08 Доповідач: Леонтович К.Г.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю “Будцемрем” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” об'єктом оподаткування при сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, а також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Із змісту наведеної норми вбачається, що на відповідача покладається обов'язок сплачувати у встановлених розмірах збір, який складають: фактичні витрати на оплату праці; витрати на виплату пенсій; витрати на доставку пенсій.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій.
Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, (затверджена Постановою правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 р. № 21-1) встановлено розміри витрат Пенсійного фонду, які підлягають відшкодуванню на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Зокрема такий розмір становить 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.
Частиною 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлений обов'язок для страхувальника сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Таким чином, своєчасно не сплачені суми страхових внесків утворюють заборгованість із збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи розрахунків розмір заборгованості по цих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій становить 29583,83 грн.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Будцемрем” 29583,83 грн. заборгованості по витратах на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Будцемрем” – відхилити.
Постанову господарського суду Хмельницької області від 25 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року – залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: