ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року Київ №К-20289/07
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим на постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007р. та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2007р. у справі за позовом прокурора Білогірського району АРК в інтересах ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АРК, Міністерства праці та соціальної політики АРК про стягнення щорічної разової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
Доповідач Фадєєва Н.М
Прокурор Білогірського району АР Крим звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1до Управління праці і соціального захисту населення, Міністерства праці та соціального захисту населення АР Крим про стягнення одноразової грошової допомоги учасника бойових дій в сумі 1752,25 грн. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ОСОБА_1є учасником бойових дій. На підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту» ст.12 щорічно, до 05 травня учасникам бойових дій повинна бути виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Дану грошову допомогу за 2004р. ОСОБА_1одержав у розмірі 120 грн., а повинен був одержати 462,25 грн., за 2005р. - одержав 250 грн. замість 1660 грн.
Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007р. позовні вимоги прокурора задоволено.
Постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2007р. апеляційна скарга задоволена частково, постанова Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007р. змінена.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення НОМЕР_1від 08.06.1999 року) .
Відповідно до статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII зі змінами, щорічно, до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи- 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій- 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною,- 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень.
Статтею 34 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що у 2005 році виплата зазначеної щорічної разової допомоги здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим з посиланням на паспорти бюджетних програм, якими визначаються категорії одержувачів допомоги, і встановлені на відповідні роки розміри допомоги, було виплачено позивачу щорічну разову допомогу: у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про те, що права позивача на отримання гарантованих державою виплат порушені з боку місцевого органу виконавчої влади, тому що відсутність коштів не може бути підставою для невиплати встановленої законом щорічної разової допомоги.
Рішенням Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року по справі № 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими встановлено розмір щорічної разової допомоги.
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив, що зменшення розміру допомоги статтею 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" суперечить вимогам статті 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни (частина друга); нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними (частина третя).
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що положення Законів України „Про Державний бюджет України" на 2004-2005 роки, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина 3 статті 22 Конституції України).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату щорічної разової допомоги учаснику бойових дій до Дня Перемоги є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач, який є учасником бойових дій, має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильною постанову суду про стягнення на користь позивача щорічної разової допомоги у розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням частково виплаченої суми. Розмір допомоги визначено судом відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком на травень місяць 2004 та 2005 років.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова суду про задоволення позову прокурора була оголошена в судовому засіданні 17 травня 2007 року, про що мається запис у протоколі судового засідання відомостей про проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду протокол судового засідання не містить, а тому доводи касаційної скарги про відсутність у справі вступної та резолютивної частини постанови суду не приймаються судом .
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи про сплив встановленого частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення до суду, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був відмовити у позові.
Відповідно до частини 1 статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що письмово, а також у судовому засіданні представники відповідачів не заявляли про сплив встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Колегія суддів вважає, що без відповідної заяви сторони про застосування наслідків пропуску строку суд першої інстанції не мав законних підстав для розгляду зі власною ініціативою зазначеного питання та для відмови у задоволенню позову з цих підстав.
Проте, правильно вирішивши спір по суті, суд не вирішив позовних вимог, заявлених до Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим.
Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим не проводить спірних виплат на користь одержувачів грошової допомоги, а тому не повинен відповідати перед позивачем.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок про те, постанову суду слід змінити, зазначивши про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах Рожмана В.І. до другого відповідача - Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим про стягнення щорічної разової допомоги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2007р. та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2007р. у справі № 2-а-84/07 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :