ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 року Київ №К-20073/07
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду від 03.07.2006р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02.11.2006р. у справі за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення щорічної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
Доповідач Фадєєва Н.М
В травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, шо відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одноразову щорічну допомогу) до 5-го травня у мірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але у 2003, 2004, 2005 роках допомога виплачувалась не у повному обсязі, оскільки розмір щорічної допомоги виплачувалася відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на певний рік, плачена сума допомоги складає 1898,75грн.
В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача невиплачену допомогу у мірі 1898,75грн. за 2003,2004,2005р.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 03.07.2006р. позов задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 02.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова Лисичанського міського суду Луганської області від 03.07.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 15 ч. 5 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п»яти мінімальних пенсій за віком.
ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення.
Законодавством встановлено мінімальний розмір пенсії за віком у 2003р. - 47, 30 грн., у 2004 р. - 92, 45 грн., у 2005р. - 332 грн.
Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна допомога повинна складати у 2003р. - 236, 50 грн., у 2004р. 0 462, 25 грн., у 2005р. - 1660 грн.
Сотникову В.В. виплачено щорічну допомогу відповідно до бюджетного законодавства у 2003р. - 90грн.; у 2004р. - 120грн.; у 2005р. - 250грн., що підтверджується довідкою .
Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 12 ч.5 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається. Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2005р.р. розміру щорічної допомоги до дня Перемоги також суперечить ч.2,3 ст.2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством Українці законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004р. за №20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік», якою встановлено виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірах, менших, ніж передбачено Законом.
Відповідно до ст. 17-1 ч.1 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-36 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам- за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради залишити без задоволення, а постанову Лисичанського міського суду від 03.07.2006р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02.11.2006р. у справі № 2-а-226 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :