22-ц/775/572/2015(м)

265/579/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Копилова Л.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 50

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Гаврилової Г.Л., Мироненко І.П.,

при секретарі Стрижак О.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на утримання, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 квітня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на утримання.

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не прийняті до уваги надані ним докази про те, що між ним та відповідачем не було шлюбних відносин, його матеріальний стан погіршився, тому він просить припинити право відповідачки на утримання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на утримання та зазначав, що він у 2009 - 2013 роках перебував у особистих стосунках з відповідачкою, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син – ОСОБА_3, батьком якого є він.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 липня 2014 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку та доходів щомісячно і до досягнення дитиною трирічного віку. До 2014 року він мав нерегулярний, мінливий дохід, однак у зв'язку з нестабільним соціально-економічним становищем з вересня 2014 року він доходу не має, у листопаді 2014 року звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості в пошуках роботи, однак державна допомога з безробіття йому не сплачується, що обумовило його перебування у важкому матеріальному стані. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2011 року з нього на користь першої дружини - ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 липня 2014 року з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку та доходів і до досягнення дитиною повноліття. З метою влаштуватися в подальшому на високваліфіковану і високооплачувану роботу та реалізуючи своє право на освіту, він навчається у Приазовському державному технічному університеті за контрактом, вартість навчання в якому складає 3 690 грн. на рік. Узв'язку із загостренням хронічної хвороби і з метою запобігання у подальшому негативних проявів хвороби, він потребує періодичного профілактичного лікування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що для припиненн права відповідачки ОСОБА_2 на утримання від позивача ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку, відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 91 СК України.

Такі висновки суду першої інстанції судова колегія вважає правильними, такими, що відповідають вимогам закону та встановленим у справі обставинам.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2 та 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 липня 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання відповідачки ОСОБА_2 на її користь у розмірі 1/6 частки зі всіх видів його заробітку, починаючи з 01 липня 2014 року і до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2011 року з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 10 лютого 2011 року та до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 липня 2014 року з позивача ОСОБА_1 стягнуті на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку та доходів, починаючи з 02 червня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до довідки Маріупольського міського центру зайнятості від 27 січня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрований як безробітній з 18 листопада 2014 року, доходу за період з 18 листопада 2014 року не отримував .

ОСОБА_1 навчається в Державному вищому навчальному закладі «Приазовський державний технічний університет» на V курсі заочного відділення на контрактній формі навчання, період навчання з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2015 року, розмір плати за V курс навчання ОСОБА_1 становить 3 690 грн. (а.с.9-10).

Відповідно до пунктів 2 та 4 статті 83 СК України рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Статтею 85 СК України передбачено, що право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

Статтею 89 СК України передбачено припинення права на утримання за домовленістю подружжя.

Проте судом першої інстанції не встановлено підстав, перредбачних законом, для припинення права відповідачки ОСОБА_2 на утримання від позивача ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку, і за таких обставин суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія визнає, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 йому відстрочена оплата судового збору в розмірі 121,80 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у справі, відповідно до положень ст.ст. 89, 315 ЦПК України з позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 121,80 грн.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 121 (сто двадцять одну) грн.80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Г.Л. Гаврилова

І.П. Мироненко