Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 2-38/10

Провадження № -

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2010 року м.Коростишів

Коростишівский райсуд, Житомирської області

В складі судді Мосійчук В.І.

при секретарі Кумечко С.М.

З участю позивачки ОСОБА_1

Відповідачки ОСОБА_2 В В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Коростишеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ло ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований в м.Коростишів, вул.Кутузова № 23, посилаючись на те, що 2 квітня 1998 року помер ОСОБА_3,з яким вона проживала без реєстрації шлюбу з 1972 року по день його смерті. Від спільного життя у них народилось 2 дітей- Голотюк ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини в Коростишівську державну нотаріальну контору подала ОСОБА_2, а ОСОБА_5 подала заяву про відмову від спадщини. До маси спадкового майна входить житловий будинок, що знаходиться в м.Коростишів, вул.Кутузова №23. 20 липня 2009 року вона звернулась до Коростишівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де їй було повідомлено, що заведена спадкова справа №193 від 2 липня 1998 року і свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_2 В КП «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації» будинок зареєстрований на померлого ОСОБА_3, але нотаріус не видає їй свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3Вона проживала з померлим однією сім»єю з 1972 року і спільно будували будинок і господарські будівлі, проживали в будинку і тільки в 1982 році він був зареєстрований в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації». Виходячи з цього вона має право на 1/2 частину будинку, відповідно до ст.60,62,63,74 СК України, так як будувала його спільно з спадкодавцем, фактично прийняла спадщину і продовжує проживати в спадковому будинку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що з 1972 року вона проживала спільно з ОСОБА_3 як чоловік і дружина, але шлюб не реєстрували, так як чоловік вживав спиртні напої. У них народилось двоє дітей. Вони спільно і за спільні кошти будували будинок в м.Коростишів, вул.Кутузова 23, а після закінчення будівництва він був зареєстрований в 1982 році за ОСОБА_3 в КП «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаризації». В будинку проживали до дня смерті ОСОБА_3 і зараз вона там проживає. Так як їх шлюб не був зареєстрований , то вона не може отримати в Коростишівській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, тому її право на 1/2 частину будинку повинно бути визнано згідно рішення суду.

Відповідачка ОСОБА_2 позовних вимог не визнала, суду пояснила, що будинок будував її батько ОСОБА_3 з 1969 року, а позивачка ОСОБА_1 не приймала участі в цьому. Вона не має права на 1/2 частину даного будинку, так як не перебувала в зареєстрованому шлюбі і не має підстав для отримання на частку в спадщині.Спадщина оформлена на неї, сестра ОСОБА_5 від оформлення спадщини відмовилась і на даний час померла. Дочка померлої сестри перебуває під її опікою, крім того у неї є ще 2 дітей, а позивачка має намір отримати свідоцтво про право на спадщину на ? частину будинку і подарувати її своєму внуку, який вживає наркотичні засоби. Тому вона заперечує проти визнання за позивачкою права власності на частину будинку, але не заперечує проти її проживання в даному будинку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1972 року проживала однією сім»єю з ОСОБА_3, який помер 2 квітня 1998 року до дня його смерті, що підтверджується рішенням Коростишівського райсуду від 19 травня 2009 року.Шлюб вони не реєстрували. 29 травня 1969 року ОСОБА_3 отримав в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку, в якому вказується на термін закінчення будівництва 29 травня 1972 року.Будинок зареєстровано в КП «Житомирське міжміське бюро технічної інвентаразації» в 1982 році.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб і сім»ю України, який діяв в період 1972-1998 років майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Даний КпШС України не передбачав спільної сумісної власності подружжя, яке не перебувало в зареєстрованому шлюбі.

З п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вбачається, що розглядаючи позови, пов»язані зі спільною власністю громадян суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства, спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям під час шлюбу відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб і сім»ю України, який діяв на час, коли виникли і тривали правовідносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, якщо письмовою угодою між членами сім»ї не передбачалось інше.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №4«Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в п.4 також передбачає право інших осіб, крім подружжя, які брали участь у будівництві, на спільну сумісну власність, якщо це було встановлено письмовою угодою між ними.

Так як письмової угоди між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про створення спільної сумісної власності на житловий будинок і господарські будівлі, що знаходиться в м.Коростишів, вул.Кутузова №23 не було укладено, і така угода суду не була надана, то цей будинок і господарські будівлі не можуть бути визнаю спільною сумісною власністю і за позивачкою не може бути визнано право на 1А частину даного будинку.

Керуючись ст. 10,60.215 ЦПК України, на підставі ст. 22 КпШС України 1969 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №4 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», суд

РІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку і надвірних будівель, що знаходяться в м.Коростишів, вул.Кутузова №23 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3, який помер 2 квітня 1998 року і визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину житлового будинку та господарських споруд в м.Коростишів, вул.Кутузова № 23 за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області протягом 20 днів з дня подачі заяви про оскарження рішення, яка може бути подана протягом 10 днів з дня наданого судом для ознайомлення з повним текстом рішення через Коростишівський райсуд.

Суддя В.І.Мосійчук