Справа № 161/15470/14-к Провадження №11-сс/773/267/14 Головуючий у 1 інстанції: Ющук О.С.

Категорія: в порядку КПК України Доповідач: Хлапук Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Хлапук Л.І.,

суддів – Денісова В.П., Міліщука С.Л.,

при секретарі – Бубало О.О.,

з участю прокурора – Романовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2014 року про накладення арешту на його майно,-

встановив:

          ОСОБА_1 підозрюється в тому, що близько 10 год. 10 серпня 2014 року в с. Коршів Луцького району на вул. Л. Українки поблизу продуктового магазину, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань вчинив замах на вбивство ОСОБА_2, кілька разів стріляючи в того з гладкоствольної двохствольної рушниці марки «ТОЗ-63» 16 калібру. Однак злочин до кінця не довів по незалежних від нього причинах, оскільки ОСОБА_2 двічі відводив ствол рушниці від себе, а пізніше у ОСОБА_1 закінчились набої. Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

За клопотанням старшого слідчого СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду накладено арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1: автомобіль «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1; квартиру № 7 за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 114.

Не погоджуючись з даним арештом, ОСОБА_1 посилається на відсутность достатніх доказів його винуватості, безпідставність накладення арешту на вищевказане майно, без встановлення його вартості та дійсного власника, ненаведення у відповідній ухвалі слідчого судді мотивів прийнятого рішення.

Просить дану ухвалу скасувати, постановити нову, відмовивши в накладенні арешту на його майно.

Заслухавши доповідача, який доповів суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора про залишення ухвали без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.

Згідно п. 1 ст. 170 КПК України арешт майна ? це тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно чи заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя відповідно до ст. 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; розумність та співрозмірність, обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

Всупереч даним вимогам закону, суд при розгляді клопотання не звернув уваги, чи клопотання слідчого відповідає ст. 171 КПК України з вказівкою про підстави здійснення арешту, наявність документів в обґрунтування його доводів з посиланням на докази факту завдання шкоди і її розміру, вартість майна, що слід арештовувати.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання про арешт майна, не навів мотивів свого рішення. Замість цього, в своїй ухвалі процитував зміст ст.ст. 3, 42, 170 КПК України, які дають визначення понять судового провадження, того хто такий підозрювана особа, що собою являє арешт майна.

Оскільки оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 183 КПК України вона підлягає до скасування з винесенням нової.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні замаху на умисне вбивство з хуліганських спонукань ОСОБА_2 Як підстави для накладення арешту на належну підозрюваному квартиру слідчий вказав можливість за її рахунок відшкодувати завдану злочином майнову шкоду, а на автомашину – те, що вона може бути використана, як доказ у справі.

Між тим провадженням не встановлено заподіяння інкримінованим ОСОБА_1 злочином будь-якої матеріальної шкоди.

Цивільний позов ніким не заявлений, тому накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 114/ 7 не викликано необхідністю, і клопотання слідчого про це є не незаконним.

Належна ОСОБА_1 автомашина марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 в процесі злочину не використовувалась, на ній відсутні будь-які сліди злочину і не є доказом по справі. Тому накладення на неї арешту під приводом майбутнього її використання в якості доказу є надуманим.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважає, що накладення арешту приведе до незаконного надмірного обмеження права ОСОБА_1 на володіння, користування і розпорядження належними йому квартирою та автомашиною, тому в клопотанні слідчого слід відмовити.

Керуючись ст. 404-405, 407-408, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2014 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 скасувати, винісши нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області про накладення арешту на належні ОСОБА_1 автомобіль «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: