ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2015 р.Справа № 923/1704/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.
від представників сторін в судовому засіданні від 10.06.15 року:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.03.2015 року
по справі № 923/1704/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КІППЕР-ТРАНС»
до відповідача: Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа – підприємець ОСОБА_2
про стягнення 17969,08 грн.
В судовому засіданні 10.06.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови
ВСТАНОВИВ:
17 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КІППЕР-ТРАНС» (далі позивач, ТОВ «КІППЕР-ТРАНС») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Голопристанська ДЕД» про стягнення 14122,49 грн. основного боргу,137,27 грн. пені, 1128,25 грн. 3% річних, 2725,59 грн. втрат від інфляції за неналежне виконання відповідачем договору поставки.
Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 16, 509, 512, 526, 599, 625, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 193 ГК України та умовами договору про відступлення права вимоги № 4 від 28.10.2013 року.
Заявою від 15.12.2014 року позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та просив суд стягнути з відповідача 2581,07 грн. інфляційних втрат, що зумовило загальне зменшення позовних вимог, остаточна ціна позову складає – 17969,08 грн.
Ухвалою від 22.01.2015 року судом залучено до участі у справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Заявою від 16.03.2015 року позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 137,27 грн.
Заявою від 24.12.2014 року позивач просив замінити відповідача Дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Голопристанська ДЕД» на належного – ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») (далі відповідач).
Ухвалою від 25.12.2014 року судом здійснено заміну відповідача на належного, а саме на ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.03.2015 року по справі № 923/1704/14 (суддя Остапенко Т.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" 14122,49 грн. боргу, 2581,07 грн. інфляційних втрат, 1095,75 грн. 3% річних, 1808,73 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 32,50 грн. 3% річних. Припинено провадження у справі в частині стягнення 137,27 грн. пені.
Не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області від 19.03.2015 року, ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду прийнято з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.
Вказуючи про порушення судом норм матеріального права, скаржник зазначає: - судом неправильно здійснено висновок щодо оплати відповідачем суми грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_2 саме за договором № 5 від 20.02.2012 року на підставі видаткової накладної № РН 0000001; - судом залишено поза увагою, що представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що не може зазначити, за якими саме укладеними між сторонами договорами було здійснено поставку; - висновок суду щодо імперативності положень ч. 2 ст. 625 ЦК України стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних протирічить позиції пленуму Верховного Суду України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше інший розмір процентів не встановлений договором або законом; - позивачем не надані належні докази на підтвердження передачі відповідачу документів, визначених у пункті 5.6 договору поставки № 5 від 20.02.2012 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КІППЕР-ТРАНС» не погоджується з доводами апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим, що підлягає залишенню без змін.
Заявою від 27.04.2015 року ТОВ «КІППЕР-ТРАНС» просило суд апеляційної інстанції провести судове засідання без участі свого представника, одночасно зазначаючи про підтримання своєї правової позиції у справі.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення кореспонденції суду, проте не скористалися своїм законним правом прийняти участь у засіданні суду апеляційної інстанції, представник відповідача причини неявки не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та про що свідчать матеріали справи, 20.02.2012 року між ФОП ОСОБА_2 та філією "Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір № 5, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання поставити замовнику товар (відсів гранітний та щебінь фр. 5*10), а замовник прийняти та оплатити такий товар.
Кількість товару визначена пунктом 1.2. договору: відсів гранітний - 500 т, щебень фр. 5*10 – 800 т. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків: зазначена в пункті 1.2. договору кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за договором, визначається відповідно до заявок замовника, оформлених відповідно до вимог договору.
Відповідно до п. 2.2. договору, учасник відповідає за належну якість товару, а також зобов’язаний засвідчити його якість належними підтверджуючими документами.
Ціна договору становить 92590,07 грн., загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленого в межах строку дії договору.
За п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок учасника протягом трьох банківських днів з дня надходження відповідних коштів від Служби автомобільних доріг у Херсонській області за роботи, на об’єктах яких було використано даний товар, та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. Розмір оплати визначається виходячи з відомостей використаних ресурсів з урахуванням ступеня оплати за роботи після сплати обов’язкових податків та платежів. Оплата здійснюється за фактично поставлений товар та за умови надання постачальником документів відповідно до п. 5.6. договору.
Платіжні документи за цим договором оформлюються з обов’язковим зазначенням номеру договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів (п. 4.5. договору).
Поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника виключно на підставі заявки замовника. Замовлення повинно передаватись в порядку передбаченому п. 11.2. договору. Датою поставки товару вважається дата отримання замовником та оформлення уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. (п. 5.3., 5.4. договору).
Постачальник зобов’язаний одночасно з товаром передати замовнику: податкову накладну, видаткову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат відповідності дійсний в Україні, паспорт на товар (п. 5.6. договору).
Замовник відповідно до договору взяв на себе обов’язок своєчасно та в повному обсязі сплатити за товар (п. 6.1.1.).
За п. 6.2.7. договору у разі невиконання строків поставки товару або не надання постачальником відповідної документації за п. 5.6. договору замовник має право відмовиться від прийняття товару та в односторонньому порядку розірвати договір поставки, про що замовник зобов’язаний невідкладно в письмовій формі повідомити постачальника договору.
Нарахування будь-яких сум щодо відповідальності сторони за невиконання грошового зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня порушення такого зобов’язання (п. 7.9. договору).
Договір набирає чинності з дня підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
Виконуючи вищевказаний договір, за видатковими накладними № РН-0000001 та № РН-0000002 від 12.04.2014 року ФОП ОСОБА_2 здійснено поставку товару на загальну суму 24122,49 грн. Видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками. По видатковій накладній № РН-0000001 відповідач частково розрахувався, 10000 грн. зараховано ФОП ОСОБА_2 в оплату вартості поставленого товару. Таким чином, сума заборгованості відповідача за договором № 5 від 20.02.2012 року становить 14122,49 грн.
28.10.2013 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" укладено договір про відступлення права вимоги № 4, відповідно до п.1.1 якого ФОП ОСОБА_2 безоплатно відступає ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" право вимоги по оплаті за послуги перевезення, загальною вартістю 14122,49 грн., що виникло на підставі договору № 5 від 20.02.2012 року, борг за яким складає 14122,49 грн., в обсягах та на умовах, встановлених договором поставки № 5 від 20.02.2012 року.
За договором № 4 ТОВ "КІППЕР-ТРАНС" набуває право вимагати від боржника належного виконання своїх зобов'язань за договором № 5, а також усі права в обсягах та на умовах, передбачених договором № 5 та чинним законодавством, стосовно виконання, не виконання або порушення умов, пов'язаних з виконанням договору № 5, в тому числі право нарахування та вимоги сплати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України (п.1.2. договору № 4).
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання в'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.
Матеріали справи не містять доказів розірвання або нечинності договору про відступлення права вимоги № 4 від 28.10.2013 року.
17.10.2014 року на адресу замовника за договором поставки № 5 від 20.02.2012 р. позивачем надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за цим договором за зобов’язанням в розмірі 14122,49 грн., яке належить виконати протягом 7 днів з дня отримання повідомлення.
Належних доказів сплати відповідачем заборгованості за договором поставки у сумі суми 14122,49 грн. суду не надано.
Оскільки відповідачем не сплачена сума 14122,49 грн., то позивач нарахував 137,27 грн. пені, 1128,25 грн. 3% річних, 2581,07 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Посилання скаржника на неможливість визначення, за якими саме укладеними між сторонами договорами було здійснено поставку, підставно не взято судом першої інстанції до уваги, а також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки такі твердження відповідача спростовуються тим, що видаткові накладні № РН-0000001, РН-0000002 від 12.04.2012 року підписані представниками обох сторін, будь яких зауважень стосовно цього в матеріалах справи не міститься.
Крім цього, відповідно до інформаційного листа від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, аналізуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення 14122,49 грн.
Щодо заявлених до стягнення 137,27 грн. пені, суд першої інстанції, прийнявши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 137,27 грн., підставно припинив провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати грошових коштів в сумі 14122,49 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи та належними доказами, а тому вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання є правомірними та обґрунтованими, тому суд першої інстанції підставно стягнув 2581,07 грн. інфляційних втрат та 1095,75 грн. 3% річних.
При цьому судом першої інстанції надано, з урахуванням ч. 3 ст. 6 ЦК України, оцінку положенням договору № 5 від 20.02.12 р. щодо обмеження періоду нарахування і зроблено висновок про їх нікчемність.
Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення господарського суду Херсонської області від 19.03.2015 року по справі № 923/1704/14 апеляційна інстанція не вбачає, а доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, —
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Херсонської області від 19.03.2015 року по справі № 923/1704/14 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2015 року.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: С.І. Колоколов