У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року.

         Зазначеним вироком суду

         ОСОБА_2

         ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

         не судима,

засуджена за ч. 1 ст. 162 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 49 КК України звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

         Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1771 грн.

         Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року вирок залишено без зміни.

         ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за незаконне проникнення у житло іншої особи, що було вчинено за наступних обставин.

28 квітня 2002 року близько 7 год. ОСОБА_2 бажаючи поговорити із ОСОБА_3 - чоловіком потерпілої ОСОБА_1, з якою у неї раніше склалися неприязні  стосунки,  прийшла до будинку АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_3 не було вдома, ОСОБА_2 незаконно проникла у приміщення вказаного будинку, після чого, побачивши спаковані у пакети особисті речі ОСОБА_1,  з метою знищити це майно шляхом підпалу, винесла ці речі з будинку та підпалила на своєму подвір'ї, заподівши потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 1771 грн.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування кримінального закону щодо засудженої ОСОБА_2, оскільки, на її думку, в діях засудженої убачається інший склад злочину. Твердить, що оскільки засуджена заволоділа її майном незаконно то її дії необхідно кваліфікувати як крадіжку. Зазначає, що суд неправильно вирішив цивільний позов, відмовивши їй у відшкодуванні моральної шкоди та у стягненні на її користь коштів, витрачених на послуги захисника. 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення для прийняття рішення. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості та належності і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні незаконного проникнення у житло іншої особи.

Доводи потерпілої ОСОБА_1 про те, що в діях ОСОБА_2 убачається склад таємного викрадення чужого майна, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції.

Сукупність доказів у справі вказує на те, що ОСОБА_2 заволоділа майном ОСОБА_1 не з корисливих мотивів, а з метою помститися їй за зраду чоловіка, про що свідчать її показання, показання свідків у справі та її послідуюча поведінка засудженої після заволодіння речами, а саме їх знищення шляхом підпалу.

Оскільки корисливий мотив є обов'язковою ознакою  суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, з урахуванням зміни обвинувачення прокурором у судовому засіданні, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162 КК України, належним чином мотивувавши своє рішення у вироку.  

Істотних порушень кримінально-процесуального закону при збиранні й оцінці доказів у справі, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень щодо засудженої ОСОБА_2, не встановлено.

Безпідставними також є твердження потерпілої про неправильність вирішення цивільного позову.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що цивільний позов на користь потерпілої ОСОБА_1 задоволений у розмірі, що підтверджується наданими суду доказами, розглянутий відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України та відповідає принципам розумності і справедливості.

Доводи потерпілої про безпідставність залишення без задоволення її вимог  на відшкодування сум, витрачених нею на послуги захисника, були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і з цього приводу в судових рішеннях дано потерпілій змістовну відповідь.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України вирішено питання й щодо призначення покарання засудженій ОСОБА_2 та звільнення її від покарання на підставі ст. 49 КК України.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду, з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

              На підставі наведеного і керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

          відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1

судді:

         Лавренюк М.Ю.             Селівон О.Ф.                Кривенда О.В.