Справа № 11- 17/09 Головуючий у І інстанції Каліновська В.С.
Категорія: ч. 2 ст. 125, ч.2 ст.186 КК України Доповідач Польовий М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 27 січня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Польового М.І.
суддів: Олексюка Я.М., Бешти Г.Б.
з участю прокурора: Старчука В.М.
засудженого: ОСОБА_1
потерпілого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 07 листопада 2008 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець смт. Іваничі Волинської області, житель АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, неодружений, який не працює, раніше судимий: вироком Луцького міськрайонного суду від 13.07.2006 року за ч. 3 ст. 185, 69 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі. Звільнений 12.10.2007 року по відбуттю строку покарання, -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженець смт. Іваничі Волинської області, житель АДРЕСА_2, громадянин Російської Федерації, з середньою освітою, неодружений, який не працює, згідно ст. 89 КК України судимості немає, -
засуджений за ч. 2 ст. 125 КК України на 2 (два) роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань із переведенням менш суворого виду покарання в більш суворий, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, остаточно призначено до відбуття ОСОБА_3 6 (шість) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим постановлено рахувати з 07 листопада 2008 року, зарахувавши кожному в цей строк період затримання та перебування під вартою з 17 травня по 07 листопада 2008 року
Запобіжний захід засудженим до набрання вироком законної сили залишено попередній - утримання під вартою.
Цивільні позови задоволено. Стягнуто з підсудних ОСОБА_3. і ОСОБА_1 солідарно в користь потерпілих ОСОБА_2 245 (двісті сорок п'ять) грн. та ОСОБА_4. - 30 (тридцять) грн. матеріальної шкоди. Крім того, з засудженого ОСОБА_3. в користь потерпілого ОСОБА_2 стягнуто 4 000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди, а в користь ОСОБА_4. - 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн., з засудженого ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4. - 50 (п'ятдесят) грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з засуджених судові витрати в доход держави: з ОСОБА_3. 609 (шістсот дев'ять) грн. 47 коп., а з ОСОБА_1 136 (сто тридцять шість) грн. 95 коп.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_3визнаний винним і засуджений за те, що 29 квітня 2008 року, біля 23 год., в будинку АДРЕСА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту із ОСОБА_2. наніс останньому удар кухонним ножем у задню частину шиї та вдарив його головою об стіл. Крім того, наніс декілька ударів ногами і руками у різні частини тіла ОСОБА_4., яка намагалася припинити його дії, та один удар чайником по голові, спричинивши потерпілим легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Він же, за попередньою змовою з ОСОБА_1., у той же самий час, з того ж будинку відкрито викрали майно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4. на загальну суму 275 грн. При цьому, як ОСОБА_3так і ОСОБА_1перебували у стані алкогольного сп'яніння.
В особистій апеляції ОСОБА_1просить вирок переглянути. Вважає, що його засудили незаконно, за злочин, якого він не вчиняв. Будь-якої шкоди потерпілим, фізичної чи матеріальної, він не завдавав.
У своїй апеляції ОСОБА_3., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій по ч. 2 ст. 125 КК України, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 186 КК України та пом'якшити призначене йому покарання. При цьому просить врахувати, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочинів. Крім того вважає, що йому неправомірно вмінено повторність вчинення злочинів та попередній зговір.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, потерпілого, який просив пом'якшити засудженому ОСОБА_1 покарання, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про вчинення засудженими злочинів, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Кваліфікація дій ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 125 КК України є вірною і у поданих апеляціях не оскаржується
Хоча засуджений ОСОБА_1своєї вини у вчиненні злочину не визнає, а ОСОБА_3заперечує вчинення грабежу за попереднім зговором, їх вина повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового засідання доказами.
Зокрема, визнавальними показаннями засудженого ОСОБА_3., який суду пояснив, що дійсно 29 квітня 2008 року, біля 23 год., після конфлікту із ОСОБА_2. та ОСОБА_4., він, разом із ОСОБА_1., викрали майно потерпілих в їх присутності. Пізніше викрадені речі разом збували, а кошти витратили на свої потреби.
Те, що ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна спільно із ОСОБА_1. підтверджується і показаннями потерпілої ОСОБА_4., яка на досудовому слідстві ствердила і підтримала свої показання в судовому засіданні, що після того, як ОСОБА_3побив її і ОСОБА_2. двоє засуджених винесли з їх будинку належне потерпілим майно і на її крики залишити речі не реагували. Цей факт визнали і засуджені.
У відповідності до диспозиції ст. 186 КК України відкритим викраденням вважається вилучення майна у присутності власника чи інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення.
Таким чином, викрадаючи чуже майно в присутності ОСОБА_4., самі засуджені усвідомлювали, що їх дії помічені потерпілою, однак вони це проігнорували, продовжуючи свою злочинну діяльність.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» грабіж належить вважати закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.
Як в ході досудового так і судового слідства було встановлено, що засудженні не лише вилучили майно ОСОБА_4. та ОСОБА_2 з їх будинку і мали можливість ним розпорядитися, а й спільно ним розпорядилися.
Із показань самих засуджених на досудовому слідстві, а також із протоколу очної ставки між ними, вбачається, що ОСОБА_3та ОСОБА_1визнали, що спільно вилучали та виносили з будинку потерпілих майно, частину якого зразу ж після викрадення разом збували, а частину продавали пізніше. Виручені гроші витратили на спиртне та інші свої потреби.
Крім того, вина засуджених у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доводиться показаннями свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_6., які підтвердили, що 29 квітня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_4. виник конфлікт по закінченню якого ОСОБА_3та ОСОБА_1разом викрадали з будинку речі, які потім розглядали на вулиці; протоколами вилучення викраденого майна (а.с. 16, а.с. 124); протоколами очної ставки між ОСОБА_3, ОСОБА_1. та ОСОБА_7., згідно яких остання ствердила, що саме засуджені продали останній викрадений у потерпілих телевізор, що не заперечили і засуджені.
Наведене свідчить, що ОСОБА_3. та ОСОБА_1 відкрите викрадення майна вчиняли спільними діями, тобто загальними і об'єднаними зусиллями. Домовленість між ними про викрадення майна мала місце до початку вчинення злочину, тобто до безпосереднього вилучення речей з будинку та їх продажу, що є кваліфікуючою ознакою даного злочину - вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб.
Таким чином доводи засуджених про відсутність попередньої змови між ними є безпідставними, а їх дії за ч. 2 ст. 186 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.
Обставини, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_3. у вчинені злочину, за який їх засуджено, колегією суддів не встановлено.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_3. про безпідставність вказівки вчинення ним злочину повторно, оскільки така кваліфікуюча ознака щодо нього не зазначена.
При призначенні засудженим покарання, судом враховано тяжкість скоєних ними злочинів, дані про їх особи, обтяжуючу їх покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, те, що ОСОБА_1був раніше судимий і воно відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових злочинів.
Підстав для зміни вироку по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 07 листопада 2008 року залишити без змін, а апеляції ОСОБА_1 таОСОБА_3- без задоволення.
Головуючий /підпис/ Польовий М.І.,
Судді /підписи/ Олексюк Я.М., Бешта Г.Б.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І. Польовий