Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Ковтуненко О.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 лютого 2009 року Справа № 2а-217/08/0538
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Кірсановій М.В.,
розглянула апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуоля Донецької області від 04 листопада 2008 року у справі № 2а-217/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, і
В С Т А Н О В И Л А :
11 вересня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області, про визнання незаконними дії відповідача щодо виплати йому допомоги на оздоровлення в розмірах менших, ніж передбачено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнення з відповідача на його користь недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки в сумі 6023,5 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуоля Донецької області від 04 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН) про стягнення недотриманих коштів на оздоровлення задоволений частково: стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007, 2008 роки в загальній сумі 6023,5 грн., в задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, який просив судове рішення першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити за її необґрунтованістю.
Сторони в судове засідання не прибули - про час, дату та місце апеляційного перегляду справи сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до 1 категорії, має 3 групу інвалідності, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати компенсації, а тому позовні вимоги про стягнення не донарахованої суми допомоги на оздоровлення за 2003, 2004. 2005, 2007, 2008 роки підлягають задоволенню.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевірила їх матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав.
Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 4), є інвалідом 3 групи, причина інвалідності, пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК (а.с. 4).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи, допомоги у розміри 4 мінімальних заробітних плат.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений в 21,5 грн., з 2007 року - Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в розмірі 90,0 грн.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними Постановами № 836 та № 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, і для осіб віднесених до 1 категорії, зокрема інвалідів 3 групи - 21,5 грн., а з 2007 року - 90,0 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору підлягають застосуванню Закони України, а не Постанови.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, оскільки ніякого обмеження стосовно зазначеного у спеціальному Законі розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував. Постанова № 836 була прийнята відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1995 року № 373/95-ВР, з метою реалізації конкретного плану дій на 1996 рік.
Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 21, ст. 105 ч. 4 КАС України колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення в сумі 6023,5 грн., при цьому колегією суддів перевірено розрахунок суду першої інстанції та розбіжностей не виявлено.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на застосування у межах спірних відносин річного строку для звернення до суду, оскільки приписами частини 2 статті 99 КАС України, передбачено його застосування у випадку якщо законом не встановлено інше.
У відповідності до ст. 195 ч.1 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача, оскільки саме обґрунтування необхідності задоволення позовних вимог про стягнення не донарахованих сум допомоги випливає з неправомірності дій по нарахуванню допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено законом.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового.
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.3, п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуоля Донецької області від 04 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення скасувати частково.
Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007-, 2008 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недонараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення: за 2003 рік - 718,50 грн., за 2004 рік - 798,5 грн., за 2005 рік - т1026,5 грн., за 2007 рік - 1510,0 грн., за 2008 рік - 1970,0 грн., а всього 6023 (шість тисяч двадцять три) гривень 50 копійок.»
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: