Справа № 2-190/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого –судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Рибкіної Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. Г.Димитрова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. Г. Димитрова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 13 лютого 1965 року він працював на ОСОБА_5 підрозділі «шахта ім. Г.Димитрова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля»

13 березня 1965 року працюючи на «шахта ім. Г.Димитрова»лісо гоном дільниці № 7 о 17.00 год. при перегоні порожніх вагонеток під насипкою печі, тримаючись лівою рукою за борта вагону, у місті відсутності затяжок по штреку обрушилася порода та вдарила по борту вагона де находилася рука в наслідок чого був травмований палець лівої кісті. По даному факту на підприємстві було складено акт № 63 від 24 березня 1965 року про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом. 15 вересня 1995 року по даній травмі Міжрайонна травматологічна МСЕК м. Красноармійська встановила 5% втрати професійної працездатності без строку.

12 жовтня 1995 року працюючи на «шахта ім. Г.Димитрова»у якості зварювальника 4 розряду, його було командировано до Управління житлово-комунального господарства де о 10.40 год. при ремонті підвальної розводки опалювальної системи будинку № 28 м-на «Західний»він послизнувся на обводненому грунті, впав і травмував праве плече. По даному факту на підприємстві було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 174 від 23 листопада 1995 року. У подальшому 27 березня 1996 року, 19 березня 1998 року, 26 вересня 2000 року при медичному пересвідчені по даній травмі Донецькою МСЕК № 1 було встановлено та підтверджувалися 20% втрати професійної працездатності.

02 липня 2001 року працюючи на «шахті ім. Г.Димитрова»у якості гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток 4 розряду. Відповідно до наказу по шахті № 339 від 06 липня 2001 року він був переведений до котельної ДКВР для підготовки котельної до роботи в осінньо-зимовий період. При виконанні робіт він послизнувся та при падінні отримав ушиб тазу. По даному факту на підприємстві було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок № 18 від 13 липня 2001 року.

08 січня 2002 року МСЕК встановила йому 25% втрати професійної працездатності по травмі від 02 липня 2001 року, 20% втрати професійної працездатності по травмі від 12 жовтня 1995 року та 5% втрати професійної працездатності по травмі 13 березня 1965 року.

17 березня 2003 року травматологічна МСЕК м. Донецька підтвердила 25% втрати професійної працездатності по травмі від 02 липня 2001 року, 20% втрати професійної працездатності по травмі від 12 жовтня 1995 року та 5% втрати професійної працездатності по травмі 13 березня 1965 року.

28 лютого 2002 наказом по «шахті ім. Г.Димитрова»№ 107 від 27 лютого 2002 року його було травмовано на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я.

Втрата працездатності на 50% та безрезультативність лікування, викликають у нього додаткові переживання тому, що в ході лікування й по день направлення позову до суду він випробовує негативні наслідки отриманих травм.

Кращим стан його здоров'я вже не стане. Він постійно повинен надглядатися у відповідних медичних фахівців. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 200 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходив із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок травми на виробництві.

23 лютого 2007 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності», яким виключена ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності»(далі Закон), яка передбачала виплату моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Зараз відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України. Так, відшкодування моральної шкоди здійснює роботодавець, про що свідчить положення ст. 237-1 КЗпП України «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагань від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

В даному випадку порушення його прав сталося у сфері трудових відносин, а саме: він одержав травму на виробництві, після травми значно змінився спосіб життя позивача, він не може жити повноцінним життям. Він не спілкується з друзями і знайомими. Все це його дуже сильно пригнічує, він зазнає душевні страждання і переживання, особливо з урахуванням необоротності наслідків травми. Відтепер йому потрібні додаткові зусилля для організації свого життя.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги визнав частково і запропонував задовольнити позовні вимоги у сумі 40 (сорок тисяч) грн.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров до суду не з’явилася. Про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. Просила винести рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 з 13 лютого 1965 року працював на ОСОБА_5 підрозділі «шахта ім. Г.Димитрова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля». (а. с. 9-13).

13 березня 1965 року працюючи на «шахта ім. Г.Димитрова»лісогоном дільниці № 7 о 17.00 год. при перегоні порожніх вагонеток під насипкою печі, тримаючись лівою рукою за борта вагону, у місті відсутності затяжок по штреку обрушилася порода та вдарила по борту вагона де находилася рука в наслідок чого був травмований палець лівої кісті. По даному факту на підприємстві було складено акт № 63 від 24 березня 1965 року про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом. 15 вересня 1995 року по даній травмі Міжрайонна травматологічна МСЕК м. Красноармійська встановила 5% втрати професійної працездатності без строку. (а. с. 14).

12 жовтня 1995 року працюючи на «шахта ім. Г.Димитрова»у якості зварювальника 4 розряду, ОСОБА_4 було командировано до Управління житлово-комунального господарства де о 10.40 год. при ремонті підвальної розводки опалювальної системи будинку № 28 м-на «Західний»він послизнувся на обводненому грунті, впав і травмував праве плече. По даному факту на підприємстві було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 174 від 23 листопада 1995 року. У подальшому 27 березня 1996 року, 19 березня 1998 року, 26 вересня 2000 року при медичному пересвідчені по даній травмі Донецькою МСЕК № 1 було встановлено та підтверджувалися 20% втрати професійної працездатності. (а. с. 15-16).

02 липня 2001 року працюючи на «шахті ім. Г.Димитрова»у якості гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток 4 розряду та відповідно до наказу по шахті № 339 від 06 липня 2001 року ОСОБА_4 був переведений до котельної ДКВР для підготовки котельної до роботи в осінньо-зимовий період. При виконанні робіт ОСОБА_4 послизнувся та при падінні отримав ушиб тазу. По даному факту на підприємстві було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок № 18 від 13 липня 2001 року. (а. с. 17-18).

08 січня 2002 року МСЕК встановила ОСОБА_4 25% втрати професійної працездатності по травмі від 02 липня 2001 року, 20% втрати професійної працездатності по травмі від 12 жовтня 1995 року та 5% втрати професійної працездатності по травмі 13 березня 1965 року.

17 березня 2003 року травматологічна МСЕК м. Донецька підтвердила 25% втрати професійної працездатності по травмі від 02 липня 2001 року, 20% втрати професійної працездатності по травмі від 12 жовтня 1995 року та 5% втрати професійної працездатності по травмі 13 березня 1965 року. (а. с. 21-28).

28 лютого 2002 наказом по «шахті ім. Г.Димитрова»№ 107 від 27 лютого 2002 року ОСОБА_4 було травмовано на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Позивач ОСОБА_4 отримав травми внаслідок нещасних випадків на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ОСОБА_5 підрозділі «Шахта «Центральна»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов’язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. Г.Димитрова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_4 40 000 (сорок тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: