Справа НОМЕР_1 -116/2009р.

                                                          ЗАОЧНЕ       РІШЕННЯ

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                 

  29 січня 2009 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Слурденко О.І., при секретарі Шиловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до приватного підприємця ОСОБА_2   про розірвання трудового договору,  -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

  Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання трудового договору укладеного між ним, як фізичною особою і відповідачкою, як приватним підприємцем, на невизначений термін у якості продавця  продовольчих товарів. Трудовий договір був зареєстрований у Чугуївському міському центрі зайнятості і вступив у дію ІНФОРМАЦІЯ_3  року, але відповідачка так і не дала йому фактично місце роботи та допустила до праці, позбавив таким чином можливості працювати та заробляти на життя. Його вимоги про розірвання договору ігнорує, відповідний запис про розірвання трудового договору у трудовій книжці зробити не бажає, у зв’язку з чим він не може працевлаштуватися. Таким чином він був змушений звернутися із позовом до суду. Просить суд розірвати трудовий договір укладений між ним та відповідачкою.

  Відповідачка до судового засідання повторно не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, про що свідчать розписку про отримання судових повісток, тому за згодою позивача суд за наявності наданих матеріалів і доказів розглядає справи у заочному порядку, що відповідає вимогам ст..224 ЦПК України.

  Заслухавши позивача, представника Чугуївського центру зайнятості населення, дослідивши матеріали справи. суд надходить до наступного.

  Між сторонами був укладений на невизначений строк трудовий договір НОМЕР_1  від ІНФОРМАЦІЯ_3  року за умовами якого відповідачка прийняла на роботу позивача продавцем продовольчих та непродовольчих товарів у фірму ІНФОРМАЦІЯ_1  за адресою: АДРЕСА_1  За умови договору були визначені посада та характер праці, режим та розпорядок роботи, розмір оплати, вихідні та відпустка. В трудовій книжці ОСОБА_3  приватний підприємець ОСОБА_2  зробила відповідний запис під НОМЕР_2  про прийняття його на роботу з ІНФОРМАЦІЯ_3  року на посаду продавця. 07.02.2008 року ОСОБА_3  звернувся до ОСОБА_2  із заявою про звільнення за власним бажанням у зв’язку із сімейними обставинами. Але ОСОБА_2  відмовилася його звільнити із-за грошових вимог до нього.

  Як вбачається із трудового договору положення про повну матеріальну відповідальність працівника не передбачаються, тому він несе матеріальну відповідальність на загальних засадах КЗпП України. Наявність у роботодавця матеріальних вимог до працівника не є перешкодою до його звільнення за будь яких підстав. Тому бажання працівника про звільнення за власним бажанням є обов’язковим до роботодавця.

  При розгляді справи було з’ясовано, що між позивачем та його співмешканкою ОСОБА_4  виник конфлікт. ОСОБА_4  є орендодавцем приватного підприємця ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_3  забажав звільнитися за власним бажанням з роботи, щоб не загострювати співвідношення які виникли між вказаними особами. Тоді ОСОБА_4  та ОСОБА_2  обвинуватили ОСОБА_3  у привласнені грошей – виручки кіоску в якому він працював. За вказаними обставинами ОСОБА_3  звертався із заявою до Чугуївського райвідділу міліції. Постановою органу дізнання від 27.02.2008 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено і рекомендовано сторонам звернутися до суду в порядку цивільно-правових відносин.

  Таким чином у відповідності до вимог ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк попередивши про це роботодавця за два тижня, а при наявності поважних причин роботодавець повинен звільнити працівника у строк який він просить і наявність будь яких матеріальних вимог або грошових зобов’язань не дає право роботодавцю затримувати звільнення працівника.

  На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і визнає його таким що підлягає задоволенню.          

  Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.38, 134, 232 КЗпП України, суд –

                                                                     ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до приватного підприємця ОСОБА_2  про розірвання трудового договору – задовольнити.

Розірвати трудовий договір за НОМЕР_1  укладений ІНФОРМАЦІЯ_3  року на невизначений строк між ОСОБА_1  та приватним підприємцем ОСОБА_2  за власним бажанням працівника у порядку статті 38 КЗпП України з 29.01.2009 року та зобов’язати приватного підприємця ОСОБА_2  зробити відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1  

Стягнути з ОСОБА_2  яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2  року в місті Чугуєві Харківської області, проживаючої в АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1  витрати пов’язані із подачею позову до суду у сумі 200 (двісті) гривень.

  Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом 20 днів апеляції або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

  Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

                                             Суддя: