АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1302/2012 Номер провадження 22-ц/1690/1302/2012Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Буленка О.О.,

Суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою начальника ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції на

рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про визнання дії ( бездіяльності ) незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди відповідно до ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про стягнення матеріальної та моральної шкоди відповідно до ст.86 Закону України « Про виконавче провадження», вказуючи на те, що діями ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ., які виразилися в невиконанні рішення суду, йому було завдано матеріальну шкоду 52084, 69 грн., з яких 27125 грн. сума, яка підлягала стягненню з боржника по рішенню, 22111,56 інфляції та 2848, 13 грн. - 3% річних за прострочення зобов’язання.

Крім того, позивачем було зазначено, що діями державного виконавця йому також було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10000 грн. Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що внаслідок дій державної виконавчої служби, він зазнав моральних страждань, які виразилися у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, порушенням нормального психічного стану.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з розрахункового рахунку №37315001003835 УДК м. Кременчука, МФО 831019, код 34987562 відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 52420, 40 ( п’ятдесят дві тисячі чотириста двадцять грн. 40 коп.) та моральну шкоду в сумі 2000 ( дві тисячі) грн.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково.

Визнано дії ( бездіяльність) ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції не законними, що порушують права і свободи ОСОБА_3 передбачені ст.6,7 ЗУ « Про державну виконавчу службу»,ст..20,25,44-1,50 ЗУ « Про виконавче провадження» щодо не прийняття мір до забезпечення виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_3 27125 грн та інфляції за період з 01.06.2006 по 01.01.2010 рік на суму 22111,56 грн. і 3% річних в сумі 2848,13 грн.

В апеляційній скарзі начальник ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, в зв’язку з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи судом першої інстанції.

При цьому апелянтом було вказано, що місцевим судом не було враховано, що шкода заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, тобто, за рахунок держави.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Виходячи з положень п 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про визнання дії ( бездіяльності) незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 відділом державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції на протязі декількох років, безпідставно не було виконано рішення суду, внаслідок чого діями відповідача ОСОБА_3 було завдано матеріальну та моральну шкоду. Крім того, задовольняючи частково вищевказані позовні вимоги, судом першої інстанції до спірних правовідносин було застосовано правові наслідки порушення зобов’язання, а саме положення ст. 625 ЦК України.

Однак погодитись з таким висновком місцевого суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального та процесуального закону.

Судова колегія вважає, що висновки суду щодо задоволення позову в частині стягнення шкоди призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.3, п.4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у справі, на виконанні в ОСОБА_2 відділі державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ, перебуває виконавче провадження № 215 від 16.05.2006 року про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 27125,03 грн. На момент звернення позивача до суду з позовом, а саме станом 08 квітня 2011 року вищевказане виконавче провадження не закінчено.

Також, постановою начальника ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ від 02.11.2006 року було визнано дії державного виконавця Закірової М.В. такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України « Про виконавче провадження».

Крім того, 05 лютого 2007 року ОСОБА_3 вже звертався до суду зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ, в зв’язку з чим державний виконавець Белова Т.І. добровільно погодилася усунути порушення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції 1999 року), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону, стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних  для  виконання  за виконавчим документом з урахуванням витрат  на  виконання  та  стягнення виконавчого збору. У випадках коли  боржник  володіє  майном спільно з іншими особами, стягнення звертається  на  його  частку,  що  визначається судом за поданням державного  виконавця.

Відповідно до довідки Комсомольського МРЕВ УДАІ № 290 від 25.04.2007 року за боржником зареєстрований автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER», державний номер НОМЕР_1, 2001 року, на який державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ було накладено арешт та передано на відповідальне зберігання власнику.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний автомобіль був розбитий боржником в ДТП. В свою чергу, ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ заходів щодо з’ясування наявності у боржника страхового полісу вжито не було. Звернення стягнення на страхову виплату проведено не було.

Крім того, боржнику на праві приватної власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1, на яку державними виконавцями Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ було накладено арешт.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 16 лютого 2009 року, 14 лютого 2009 року помер боржник ОСОБА_4. В свою чергу, державними виконавцями не було вжито достатніх заходів для з’ясування можливого кола спадкоємців, після померлого ОСОБА_4, для подальшої реалізації ? частини квартири, належної померлому.

Доводи представника відповідача, що ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ вжито всі передбачені законом заходи по виконанню рішення суду не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідачем не досить дієво та повно були проведені виконавчі дії щодо виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо визнання дій ( бездіяльності) ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ не законними.

В свою чергу, відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. ст. 16, 18 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України, державні виконавці є державними службовцями, фінансування та матеріальне забезпечення діяльності яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідачами в таких справах можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Безпосереднім боржником, який виступає від імені перелічених органів, є відповідний фінансовий орган держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад.

Положенням про Державну казначейську службу України встановлено, що однією із функції Державного казначейства України є безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Головне управління Державної казначейської служби в Україні в Полтавській області є територіальним підрозділом Державної казначейської служби України, однією із функцій якого є забезпечення казначейського   обслуговування  державного  та місцевих  бюджетів на основі ведення єдиного  казначейського рахунку.

Таким чином, судова колегія вважає, що поряд з ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ , відповідачем у дані справі повинне бути Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області.

  Оскільки, позивні вимоги ОСОБА_3 було пред’явлено лише до ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ, Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області взагалі не було стороною у справі, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Окрім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь індексу інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на законі. Стягнення індексу інфляції та 3% річних передбачено, як відповідальність за порушення зобов’язання, оскільки ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ не є стороною зобов’язання, тому в задоволенні даних вимог слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2012 року було вирішено питання про визнання дій ( бездіяльності ) ОСОБА_2 ВДВС Кременчуцького МУЮ не законними та такими, що порушують права і свободи ОСОБА_3, щодо не прийняття мір до забезпечення виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_5 27 125 грн. та інфляції за період з 01 червня 2006 року по 01 січня 2010 року на суму 22 111,56 грн. і трьох відсотків річних в сумі 2 848, 13 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

З урахуванням викладеного, оскільки додаткове рішення суду є похідним від основного та містить висновки суду щодо позовних вимог, з приводу який сторони у справі подавали докази і надавали пояснення, але суд не ухвалив рішення, і саме додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2012 року було вирішено питання про неправомірність дій відповідача щодо бездіяльності у стягненні інфляційних виплат та трьох відсотків річних, колегія суддів вважає за можливе, вийшовши за межі апеляційної скарги, ухвалити відповідне рішення і відносно додаткового рішення.

З цих підстав колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2010 року та додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2012 року з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про визнання дії ( бездіяльності ) незаконними щодо не прийняття мір до забезпечення виконання рішення суду. В задоволені позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу начальника ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції – задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2010 року та додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2012 року –скасувати.

Визнати дії ( бездіяльність) ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції щодо не прийняття мір до забезпечення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 27125,03 грн. такими, що порушують права ОСОБА_3

В задоволені інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : О.О. Буленко

Судді: С.М. ОСОБА_6 Омельченко