АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-468 Номер провадження 10/1690/13183/11Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 року м. Полтава
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді – Давиденка Е.В.
суддів – Мілаша С.П., Корсун О.М.
з участю прокурора – Черниша А.М.
засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора Пальчик О.О., яка приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 січня 2012 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не одружений, не працює, раніше судимий:
- 13.01.2003 року Козельщинським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі, та звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік;
- 18.02.2004 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ст.69, ст.75 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, та звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки;
- 15.07.2005 року Комсомольським міським судом за ч.2 ст.185. ст.71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;
- 20.02.2006 року Комсомольським міським судом за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ст.69, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 02.07.2007 року Комсомольським міським судом за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі частковим приєднанням покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, призначеного за попереднім вироком, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- 10.02.2011 року Козельщинським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, –
засуджений:
- за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, частково приєднано покарання за попереднім вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 10.02.2011 року, і остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не одружений, не працює, військовозобов'язаний, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 кім. 428, раніше судимий:
- 20.11.2006 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік;
- 08.09.2008 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 28.01.2009 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі. 01.12.2009 року звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 5 місяців 19 днів;
- 16.09.2011 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 1 місяць позбавлення волі, –
засуджений:
- за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, частково приєднано покарання за попереднім вироком вироку Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.09.2011 року, і остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 3 роки 4 місяці позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дніпровська хвиля» 11413 грн.67 коп., на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Полтавській області судові витрати в розмірі 486 грн. 77 коп. за проведення судових експертиз.
Постановлено повернути власникам речові докази мікрохвильову піч, автомобіль Москвич М-412 д.н.з. И6634ПО, залізничну рейку довжиною 8 м., підкладки Р-65 в кількості 2 шт., автомобільний причіп д.н.з. 1987ПОМ. Постановлено знищити речові докази автомобільну лебідку, лом, газоріз.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винуватими та засуджені за злочини проти власності, вчинені за наступних обставин.
Так, в 21 травня 2010 року близько 02 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою домовленістю вчинити крадіжку групою осіб на автомобілі «Москвич М-412» д.н.з. І6634ПО з причіпом прибули в с. Дмитрівка м. Комсомольськ Полтавської області до недобудованого стрілочного переводу на 3 км перегону ст. П.Парк-Шлюзи Південної залізниці, де шляхом вільного доступу за допомогою металевого лома від'єднали від шпал залізничну промислову рейку марки Р-65 довжиною 8 м., та 2 промислові підкладки марки Д-65 та скинули їх з насипу до автомобіля, чим спричинили ТОВ «ЕСК» матеріальну шкоду на загальну суму 4640 грн. 34 коп. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції на місці скоєння злочину.
23 липня 2010 року приблизну о 4 годині ранку, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб з особою, невстановленою в ході досудового слідства, на легковому автомобілі НОМЕР_1 приїхав в с. Кияшки Дмитрівської сільської ради м. Комсомольськ Полтавської області, де проникли в приміщення магазину «Дари Дніпра», розташованого по вул. Полтавська 26, шляхом пошкодження металевої захисної решітки вікна, звідки таємно викрали матеріальні цінності загальною вартістю 11870 грн. 85 коп.
Прокурор, ОСОБА_4, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подала апеляцію, в якій зазначила, що ОСОБА_2 призначено м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, а тому просила вирок суду скасувати в частині призначення покарання та постановити новий, яким ОСОБА_2 визнати винуватим та засудити за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 10 місяців позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію з доповненнями, в якій не заперечуючи своєї вини у скоєнні злочинів, стверджував, що під час крадіжки в магазині він викрав товарно-матеріальних цінностей менше ніж передбачено в обвинуваченні, визнаного судом доведеним. Хоча крадіжка з магазину була скоєна групою осіб, проте суд поклав на нього обов'язок відшкодувати заподіяну злочином матеріальну шкоду в повному обсязі. Вироком суду не вирішено питання про долю речових доказів. Просив пом'якшити призначене покарання, із застосуванням ст.69 КК України, врахувавши пом'якшуючи обставини, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Заслухавши доповідача, прокурора Черниша А,М., який підтримав подану апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію частково, визнавши вартість викрадених ним товарно-матеріальних цінностей, пред'явлених в обвинуваченні по епізоду крадіжки з магазину «Дари Дніпра», просив пом'якшити призначене покарання, зменшити розмір стягнутої з нього матеріальної шкоди та вирішити питання про речові докази; засудженого ОСОБА_3, який просив залишити вирок чинним, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляцій, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на вчинення крадіжки повторно за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 також у вчиненні крадіжки повторно за попередньою змовою групою осіб, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку, та не оскаржуються учасниками процесу.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, а дії ОСОБА_2 – за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості вчинених ним злочинів та особи засудженого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, а також з врахуванням пом'якшуючих обставин, на які посилається засуджений в своїй апеляції, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання своєї вини у скоєному.
На думку колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових злочинів.
Суд першої інстанції правильно стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дніпровська хвиля» заподіяну злочином матеріальну шкоду в повному обсязі.
Загальним правилом щодо відшкодування потерпілому заподіяної майнової шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК, визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» роз'яснено, що якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покладає обов'язок по відшкодуванню шкоди у повному розмірі на підсудного. При винесенні в наступному обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд вправі покласти на неї обов'язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засудженим.
З огляду на наведене, незважаючи на те, що по епізоду злочину крадіжки майна ПАТ «Дніпровська хвиля» ОСОБА_2 вчинив групою осіб, проте особа, з якою він вчинив цей злочин невстановлена органами досудового слідства, а тому відшкодування заподіяної матеріальної шкоди повинно бути покладено на нього в повному обсязі.
Колегія суддів вважає за необхідне дати вказівку суду першої інстанції відповідно до вимог ст.409 КПК України вирішити питання про речові докази, а саме щодо автомобіля «АЗЛК-2140» д.н.з. ВІ 1519АІ, акумуляторної батареї «Мутлу-60СТ», причіпу вантажного до легкового автомобіля «КрАЗ-8138» д.н.з. 6095ХТ 1992 р.в., мопеду «Рига-4» 2010 р.в. та інших, які вказані в постанові старшого слідчого СВ Козельщинського РВ УМВС України в Полтавській області про визнання і приєднання до справи речових доказів від 18.10.2010 року (т.2 а.с.110).
З огляду на наведене, апеляції прокурора та засудженого не підлягають до задоволення.
Разом з тим в порядку ч.2 ст. 365 КК України, колегія суддів вважає за необхідне уточнити вирок суду щодо засудженого ОСОБА_3
Так, суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів не вказав частину статті 70 КК України, за якою його засуджено.
Поскільки цей злочин ОСОБА_3 вчинив 21 травня 2010 року, до постановлення попереднього вироку Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.09.2011 року. Тому остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за сукупністю злочинів за ч.4 ст.70 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора Пальчик О.О., яка приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 17.01.2012 року щодо ОСОБА_3 уточнити в порядку ч.2 ст.365 КК України.
Вважати ОСОБА_3 остаточно засудженим на підставі ч.4 ст.70 КК України, в строк покарання, призначеного за сукупністю злочинів, частково приєднати покарання за попереднім вироком вироку Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.09.2011 року, і ОСОБА_3 призначено покарання 3 роки 4 місяці позбавлення волі.
Дати вказівку суду першої інстанції відповідано до вимог ст..409 КПК України вирішити питання про речові докази, а саме щодо автомобіля «АЗЛК-2140» д.н.з. ВІ 1519АІ, акумуляторної батареї «Мутлу-60СТ», причіпу вантажного до легкового автомобіля «КрАЗ-8138» д.н.з. 6095ХТ 1992 р.в., мопеду «Рига-4» 2010 р.в. та інших, які вказані в постанові старшого слідчого СВ Козельщинського РВ УМВС України в Полтавській області про визнання і приєднання до справи речових доказів від 18.10.2010 року (т.2 а.с.110).
В іншій частині вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 17.01.2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – залишити без зміни.
С У Д Д І :
_______________ _____________ ___________
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7