АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"_5__" _березня_ 2009 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Дикун С.І.,

Суддів Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.

при секретарі Любчик Л.В.,

з участю ОСОБА_1 ., її представника       ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на рішення Кременецького районного суду від 26 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4  до ОСОБА_1 , третіх осіб на стороні відповідача: Кременецької міської ради, управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації, відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зняття з реєстрації, виселення та вселення і за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіх осіб на стороні відповідачів: Кременецької міської ради, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про визнання права користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_3 ., третя особа без самостійних вимог   ОСОБА_4 . звернулись у суд з позовом до ОСОБА_1 ., третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: Кременецької міської ради,управління праці та соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області про виселення   ОСОБА_1 . з квартири АДРЕСА_1 , зняття її з реєстрації за цією адресою, як особи, яка вселилась у квартиру без його згоди та згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, які там проживали.

У процесі розгляду справи ОСОБА_3 . доповнив позовні вимоги позовом про вселення його в спірну квартиру.

ОСОБА_1 . в листопаді 2005 року звернулась у суд з позовом про визнання ОСОБА_3 . втратившим право користування спірною квартирою в зв’язку з відсутністю його в ній понад шість місяців без поважних причин та в зв’язку з вибуттям його на інше постійне місце проживання, зняття його, ОСОБА_4 . та ОСОБА_5 . з реєстрації за спірним місцем проживання.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 . доповнювала та змінювала позовні вимоги, а саме:  просила визнати ОСОБА_3 . втратившим право користування жилим приміщенням з підстави вибуття його на інше постійне місце проживання, визнати за нею і її дітьми право користування квартирою АДРЕСА_1 , визнати ОСОБА_4 . такою, що втратила право користування спірною квартирою, виключити з її позовних вимог вимогу про зняття ОСОБА_5 . з реєстрації в цій квартирі.

Рішенням Кременецького районного суду від 26 грудня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 . третьої особи на стороні позивача ОСОБА_4 . до ОСОБА_1 ., третіх осіб на стороні відповідача: Кременецької міської ради, управління праці та соціального захисту населення Кременецької РДА, Кременецького ВГІРФО про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , зняття з реєстрації, виселення та вселення.

Задоволено позов ОСОБА_1 . до ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., третіх осіб на стороні відповідачів: Кременецької міської ради, Кременецького ВГІРФО.

Визнано за ОСОБА_1 . право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнано ОСОБА_3 . таким, що втратив право користування квартирою   АДРЕСА_1 .

Визнано ОСОБА_4 . такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Зобов’язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кременецького РВ УМВС України в Тернопільській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . за адресою: квартира АДРЕСА_1  Тернопільської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 . просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що його висновки не відповідають обставинам справи, оскільки судом не було враховано того, що він є інвалідом ІІ-ї групи дитинства і його вимушене періодичне проживання з матір’ю, яка здійснювала за ним догляд, за місцем проживання його діда не може бути підставою для визнання його таким, що втратив право користування квартирою в зв’язку з вибуттям його на інше постійне місце проживання. Судом також не враховано, що спірну квартиру  його батько одержав з урахуванням його інвалідності, без його згоди вселив туди другу дружину ОСОБА_1 . та її дітей, використовував цю квартиру для проживання квартирантів, які чинили йому перешкоди в користуванні квартирою, а  проживання в будинку його діда було пов’язане з його станом здоров’я, необхідністю здійснення за ним догляду, і будь-яких доказів про те,що цей будинок  є місцем його постійного проживання судом не здобуто.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржують.

Апелянт ОСОБА_3 . повторно не з’явився в судове засідання, подав телеграму про наявність у нього захворювання, не підтвердивши цього факту належними доказами.

Управління праці та соціального захисту населення Кременецької РДА та СГІРФО Кременецького РВ УМВСУ в Тернопільській області звернулись із клопотаннями про розгляд справи в їх відсутність.

Інші особи, які брали участь у справі повторно не з’явились у судове засідання. Про час і місце його повідомлені належним чином.

У судовому засіданні ОСОБА_1 . та її представник   ОСОБА_2 . апеляційної скарги не визнали і пояснили, що судом були повно і об’єктивно встановлені обставини справи і ухвалено законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга         ОСОБА_3 . підлягає до задоволення.

Визнаючи ОСОБА_3 . втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 , суд виходив з того, що він у 1996 році вибув на постійне місце проживання в с.Бережці Кременецького району, у зв’язку з чим його вимоги про вселення в це жиле приміщення не підлягають задоволенню.

Колегія вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

Відповідно до вимог ст 62 ЖК УРСР до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 30, 34,ч.1 ЦК України повну цивільну дієздатність, тобто здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років ( повноліття).

Визнаючи ОСОБА_3 . втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1  у зв’язку з вибуттям  у 1993 році на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , суд у порушення наведених вимог закону не звернув увагу на те, що на той час ОСОБА_3 . був неповнолітнім, а також потребував материнського догляду і опіки як інвалід   ІІ-ї групи дитинства, тобто в силу свого віку і стану здоров’я самостійно не міг реалізувати свого права на користування спірним жилим приміщення і здійснити захист цього права.

Суд не дав належної оцінки цій обставині, хоча така має значення для правильного вирішення спору в цій частині.

Прийнявши до уваги  показання свідків ОСОБА_6 .,           ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 ., ОСОБА_9 .,суд не звернув увагу на те, що вони підтвердили лише факти відсутності ОСОБА_3 . і його речей в спірній квартирі, а не той факт, що будинковолодіння  діда в АДРЕСА_2  є  постійним місцем проживання ОСОБА_3 . і що вибув він туди  саме з цією метою з власної волі.

Разом з тим, суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_10 .  (т.1,а.с.243), ОСОБА_11 . (т.1,а.с.250 зворот), ОСОБА_12 . (т.1,а.с.252), які підтвердили факт проживання в спірній квартирі квартирантів і спричинення перешкод ОСОБА_3 . у користуванні нею, хоча така оцінка теж має значення для правильного вирішення спору.

Крім того, суд, визнавши ОСОБА_4 . такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , не звернув увагу на наявність такого, що набрало законної сили, додаткового рішення Кременецького районного суду від 14.12.2006 року про визнання ОСОБА_4 . втратившою право користування цим же жилим приміщенням, тобто  розглянув позовну вимогу, стосовно якої вже було ухвалено рішення, яке не скасовувалось і не переглядалось в апеляційному  і касаційному порядку.

Як видно із матеріалів справи, у спірній квартирі зареєстровані діти відповідачки-позивачки ОСОБА_1 .: повнолітній син ОСОБА_13 .,     ІНФОРМАЦІЯ_1  р.н., та неповнолітній ОСОБА_13 ., ІНФОРМАЦІЯ_2  р.н.

При розгляді даного житлового спору зачіпались інтереси вказаних осіб, однак, ОСОБА_13 . не був притягнутий до участі в справі, а інтересів неповнолітнього ОСОБА_13 . окремо від своїх його мати відповідачка-позивачка ОСОБА_1 . не представляла.

Таким чином, суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі, а висновки суду в частині захисту житлових прав позивача-відповідача ОСОБА_3 . не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи  слід урахувати наведене, зібраним доказам дати належну оцінку і в залежності від установленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.5; 311,ч.1,п.4; 313; 314,ч.1,п.2;315;317; 319; 324; 325  ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 . задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду від 26 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому його складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді